The Washington Times: Антикорупційні зусилля в Україні – на межі краху

Імідж Національного антикорупційного бюро і Національного агентства з питань запобігання корупції було сильно заплямовано, і, можливо, це непоправно, пише аналітик, колумніст Тодд Вуд у матеріалі для американського видання The Washington Times під заголовком "Минулі обіцянки української війни з корупцією зараз сходять нанівець". Це відбувається незважаючи на хороше фінансування, високі зарплати для працівників та підтримку Заходу, зазначає автор.

Вуд заявив, що два роки тому на зустрічі з главою НАБУ Артемом Ситником та його колегами він відчув у працівників новостворених антикорупційних органів "захопливу, але наївну енергію". Але з плином часу вони стали жертвами старих радянських методів, а всі антикорупційні зусилля в Україні на межі краху, уважає аналітик.

Жодного високопосадовця не було засуджено за обвинуваченням у корупції, НАБУ "просто відсунуло на задній план" справи щодо корупції високого рівня, зазначає Вуд. Він упевнений, що корумповані чиновники просто хочуть приборкати роботу організації, і, схоже, вони досягають успіху.

Прекрасним прикладом цього автор називає "ситуацію з групою "Приват" олігарха Ігоря Коломойського". Після націоналізації Ситник констатував збитки на $600 млн, це значна сума для бюджету, у зв'язку з цим було вилучено документи, але більше жодних дій НАБУ не зробило, підкреслює аналітик і додає: "Пан Ситник не згадував про справу більше ніж два місяці. Ходять чутки про прибуткову секретну угоду між паном Ситником і паном Коломойським, щоб не просувати справи".

Ще одним прикладом він уважає справу "Запоріжжяобленерго", де втрати від корупції оцінюють у $12,8 млн. Вуд посилається на слова нардепа від Блоку Петра Порошенка Сергія Лещенка, який стверджує, що призначеннями в компанії керує Ігор Кононенко, заступник голови фракції БПП.

"Знову ж, пан Ситник і його офіс не згадували цієї ситуації протягом шести місяців, блокуючи розслідування однієї зі своїх перших великих справ. І знову є чутки, що платять великі хабарі, щоб зупинити розслідування НАБУ", – зазначає колумніст.

Він згадує і конфлікт між НАБУ і НАЗК після початку перевірки Ситника, а також запис, на якому глава НАБУ розкрив журналістам обставини і подробиці досудового розслідування у низці резонансних кримінальних проваджень. Вуд уважає, що до закликів звільнити Ситника почали прислухатися в українських громадських колах і в західних посольствах у Києві.

"Захід може сильно наполягати на тому, щоб замінити керівництво НАБУ більш об'єктивними фігурами з метою зберегти майбутню працездатність або навіть існування бюро", – стверджує журналіст і додає, що доля майбутньої допомоги від міжнародних агентств в Україні залежить і від здатності країни подолати спадщину радянської корупції.