+1 Київ
"16 лютого президент України Володимир Зеленський підписав угоди про безпекове співробітництво із двома ключовими членами ЄС – Німеччиною і Францією. Близько місяця тому така ж угода була підписана з Великобританією. Європейці все менше орієнтуються на Вашингтон у цьому питанні. [...] На думку експертів КБФ, ці угоди варто розглядати як важливі політичні документи про наміри", – ідеться в повідомленні.
У КБФ підкреслили, що набуття чинності цими документами не передбачає ратифікації в парламентах, а "тих гарантій безпеки, які б визначали колективну відсіч ворогу, ці документи не містять".
"У разі нової агресії проти України партнери зобов'язуються провести консультації протягом 24 годин для визначення подальших кроків. Серед таких кроків фігурує надання Україні швидкої і тривалої допомоги у сфері безпеки, сучасної військової техніки відповідно до потреб, економічної допомоги, накладення на РФ економічних витрат. Одним словом, майбутню підтримку планується здійснювати в нинішній спосіб", – ідеться в пості.
Автори повідомлення вважають, що "однією із причин відсутності гарантій безпеки в належному значенні цього слова є те, що всі три держави є членами НАТО і рішення, потенційно здатні втягти Альянс у війну, мають бути ухвалені союзниками одностайно".
"Жодних принципово нових елементів, які б на якісно новому рівні посилили б безпеку України, зокрема в питаннях надання військової допомоги у війні з Росією, у повоєнній відбудові держави, у її вступі до ЄС і НАТО, у притягненні Росії до відповідальності, у тому числі фінансової, угоди не привносять. Хоча документи розраховані на 10 років і їхньою метою є підтримка й посилення військового потенціалу України задля відновлення територіальної цілісності держави і протистояння можливим новим нападам, питання, які стосуються фінансування, обмежені лише 2024 роком. Жодних гарантій того, що вони будуть виконуватися хоча б на тому ж рівні й наступними урядами країн-підписантів, немає", – пояснили в КБФ.
Водночас аналітики форуму зазначають, що називати ухвалені гарантії безпеки "зовнішньополітичними провалами" або "абстрактними деклараціями" – некоректно й неправильно.
"В умовах невизначеності перспектив вступу України до НАТО до завершення війни, ураховуючи тенденції до посилення праворадикальних і популістських сил у Європі і США, навіть такі документи щодо довгострокової військової, політичної й економічної підтримки України є важливими. Важливим є й визначення мети угод – відновлення територіальної цілісності України в міжнародно визнаних кордонах 1991 року. Такий наголос свідчить про незмінну позицію наших партнерів і відсутність намірів досягати миру в обмін на відмову України від тимчасово окупованих територій", – вважають аналітики.
За їхньою оцінкою, характер підписаних угод "відповідає наявним на сьогодні напрямам надання підтримки Україні згаданими державами й не виходить за існуючі реалії і плани".
"Більше того, у деяких випадках угоди є доволі загальними й консервативними і не враховують останніх дискусій щодо можливості виділення нових видів озброєння. Наприклад, у випадку Франції – літаків, Німеччини – далекобійної зброї. [...] Деякі застереження, які стосуються надання зброї, є не цілком виправданими або ясними. Зокрема, співробітництво із Францією у військовій сфері планують здійснювати "без шкоди для своєї позиції в контексті агресивної війни Росії проти України". У німецькій угоді здивування викликає положення про використання зброї з обмеженнями, установленими окремими угодами з Німеччиною та законодавством останньої, а Німеччина створить механізм контролю над використанням зброї Україною. Хоча така можливість передбачається контрактами й не викликає заперечень", – пишуть в КБФ.
Його експерти звернули увагу, що "чітких цифр про конкретні обсяги військово-технічної та фінансової допомоги (за винятком окремих цифр уже виділеної допомоги протягом останніх років і на 2024 рік) документи не містять, тому їхня практична реалізація залежатиме як від потреб України в конкретний період, так і від політичної й економічної кон'юнктури у згаданих державах".
"Свідченням цього є, зокрема, те, що Франція майже одночасно з підписанням угоди заблокувала виділення коштів ЄС на придбання терміново необхідних Україні боєприпасів поза межами Євросоюзу. На думку Парижа, така можливість може бути розглянута лише за умови нездатності ЄС надати обіцяний 1 млн боєприпасів до березня. Той факт, що це вже фактично очевидно, а будь-яка затримка коштує життя українських солдатів, не переважив інтересів французького ВПК (військово-промислового комплексу. – "ГОРДОН")", – ідеться в матеріалі.
Його автори також підкреслили, що підписані документи про гарантії безпеки "не закріплюють мети воєнної поразки Росії чи її роззброєння після війни", у них входить підтримка євроінтеграції України, але немає чіткої підтримки курсу України на вступ у НАТО.
"Важливим аспектом є й підтримка притягнення Росії до міжнародно-правової відповідальності за агресію проти України, за воєнні та інші міжнародні злочини й за заподіяння збитків. У цьому контексті найбільш розгорнутим є відповідний розділ угоди з Німеччиною, який передбачає, у тому числі, створення трибуналу для забезпечення ефективної відповідальності. Угоди передбачають також компенсацію збитків, завданих на території України. Із цією метою вказується, що російські суверенні активи повинні залишатися замороженими доти, доки РФ не заплатить за шкоду, якої вона завдала Україні. Разом із тим висловлюється готовність до продовження опрацювання разом із партнерами всіх законних шляхів використання російських активів для підтримки України", – пишуть у КБФ.
Експерти роблять висновок, що, "незважаючи на різноплановість і наявність позитивних моментів, відсутність в угодах реальних гарантій безпеки, співставних зі ст. 5 Вашингтонського договору, укотре підтверджує давно озвучену експертами Київського безпекового форуму думку, що згадані й усі наступні аналогічні документи, підписані із західними партнерами, жодним чином не здатні замінити необхідність продовження курсу України на вступ до НАТО".
