-1 Київ
"Законопроєкт, на мою думку, є суто політичною ініціативою. Там немає реально дієвих інструментів. Наприклад, бачимо низку положень для обмеження впливу олігархів на ЗМІ, щоб запобігти їхньому впливу на політику і вибори. Водночас належної уваги впливу олігархів на економіку не приділено, хоча саме цих змін очікували експерти", – сказав Рябченко.
Він зазначив, що законопроєкт має низку недоліків.
"Вбачається конфлікт інтересів. Рішення про визнання людини олігархом має ухвалювати Рада національної безпеки і оборони України на підставі подання Кабінету Міністрів, членів РНБО, Нацбанку, СБУ або Антимонопольного комітету. Виникає запитання: чи не перетягує рада на себе повноваження правоохоронних органів і судової системи? РНБО – це саме дорадчий, консультативний, координаційний орган – йому не властива функція зараховувати громадян до тих чи інших категорій. Отже, виникає потреба в окремому органі, який займеться складанням реєстру олігархів. Можливо, за аналогією з тими комісіями, які займаються добором кадрів в антикорупційні органи", – зазначив адвокат.
За його словами, ухвалення такого закону може призвести до позовів у Європейський суд із прав людини.
"Секретар РНБО Олексій Данілов раніше говорив про 13 громадян, які потрапляють під статус олігарха, проте їхніх прізвищ не назвав. Хоча більшості з нас відомо, що в цьому списку можуть опинитися Рінат Ахметов, Віктор Пінчук, Костянтин Жеваго, Ігор Коломойський, Петро Порошенко, Віктор Медведчук, Дмитро Фірташ, Віталій Гайдук, Ігор Суркіс та інші. Вважаю за необхідне зазначити, що складання списку осіб, на основі якого надалі розробляють закон, абсолютно неприпустиме з юридичного погляду. Окрім того, такий закон може суперечити Конвенції про захист прав людини та основних свобод, що зі свого боку може стати підставою для звернення у ЄСПЛ", – підкреслив співрозмовник.
На його думку, можуть виникнути і проблеми з поданням декларацій про контакт – це повідомлення про будь-яку зустріч, розмову держслужбовців і чиновників з олігархами або їхніми представниками.
"Викликає сумнів життєздатність такого інструменту, як "декларація про контакт". Контактом з олігархом вважатимуть будь-яку зустріч або розмову, зокрема в режимі онлайн. У декларації треба повідомляти дату і місце зустрічі або розмови, короткий зміст. Подавати їх мають президент, члени Кабміну, нардепи, генеральний прокурор і його заступники, голова СБУ та його заступники, керівництво Нацбанку, ЦВК, РНБО, голови місцевих держадміністрацій, судді КСУ, начальники правоохоронних органів, чиновники категорії "А", керівництво Антимонопольного комітету, військовослужбовці з вищими званнями тощо. Законодавець розраховує на чесність, але може так трапитися, що інформацію однаково будуть приховувати і ця норма не зможе працювати", – резюмував Рябченко.
