+9 Київ
Постійні скандали і невдалі реформи в Україні призвели до того, що суспільство перестало довіряти законам та судам, пише у статті для видання New Eastern Europe українська незалежна експертка-юристка і дослідниця права та судової системи Валентина Корбаченко.
Вона вважає, що законопроєкт президента України Володимира Зеленського, який потенційно може призвести до розпуску Конституційного Суду, дійсно має шанси здобути схвалення Верховної Ради.
"З огляду на здатність провідних політиків України діяти "понад законом", цей закон має гарні шанси бути ухваленим парламентом. Ця незаперечна сила залишається однією з головних проблем країни, стаючи на шляху до сталого розвитку протягом майже трьох десятиліть. Чому українські політики можуть так чинити стосовно судової системи? Загалом це, схоже, результат численних скандалів і невдалих реформ, які підірвали довіру громадян до національного суду й закону. Українське суспільство просто не цінує судової системи і не готове захищати закони країни, тому політики активно її використовують", – пише експертка.
Вона зазначає, що ситуація у країні зі ставленням до судів постійно погіршується.
"Останніми роками на суддів країни постійно чинять тиск із боку політиків. Багато хто згодом відмовився від своїх обов'язків і залишив громадян України без можливості захистити свої права. На початок цього року нестача суддів в українських судах становила майже 30%. Тепер навіть більше. Тим часом міжнародна допомога не дала позитивних результатів, а часом навіть завдавала шкоди системі. Фактично, західні країни чинили на Україну тиск із метою створення паралельних органів правоохоронної та судової систем, таких як Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) і Вищий антикорупційний суд (ВАКС). І це попри те, що ВАСК є антиконституційним суб'єктом, оскільки Основний закон країни не допускає існування спеціальних судів. Призначення директора НАБУ Артема Ситника також нещодавно визнали неконституційним", – нагадала Корбаченко.
Вона вважає, що цих інститутів недостатньо для вирішення проблем країни, і соціологічні дослідження свідчать про недовіру громадян до системи правосуддя в Україні.
"Створення "рад доброчесності" також виявилося неефективним. Це пов'язано з тим, що діяльності цих рад не регулювали цілковито законодавчо. Критеріїв приймання кандидатів, охочих стати суддями, також не було чітко визначено. У підсумку кандидат, який побажав стати суддею, міг провалити певні етапи співбесіди просто тому, що член ради доброчесності вирішив, що йому не подобається окремий кандидат. Тому не дивно, що під час судової реформи із системи йде дедалі більше досвідчених суддів. Унаслідок цього процесу в деяких судах узагалі не залишилося суддів. Роботу цих органів згодом припинили, що зробило доступ громадян до системи правосуддя ще складнішим або навіть неможливим", – підкреслює авторка статті.
Україні потрібна реорганізація судової системи, але вона не має бути радикальною і тим паче протизаконною, пише Корбаченко.
"Україна тривалий час страждала від безлічі проблем. Однак частина проблем виникла внаслідок невдалої реформи. Це стосується і судової системи, яка гостро потребує змін. Незважаючи на це, в Україні вважають, що радикальна і тим паче незаконна реорганізація системи не є реальною альтернативою. Країні потрібна краща серія реформ, які проводять професіонали. Європа могла б допомогти налагодити діалог усередині України, який потенційно міг би привести до такого проєкту змін", – переконана експертка.
