+2 Київ
Видання назвало її "найвідданішим вісником" нелегітимного президента країни-агресора РФ Володимира Путіна, а також його "валькірією пропаганди".
У статті пишуть, що Симоньян завжди була прибічницею Путіна і вже у 25 років стала засновницею й головною редакторкою міжнародної пропагандистської медіамережі RT, яку контролює Кремль. Після російської анексії Криму 2014 року вона активно підтримувала окупаційну політику РФ щодо України, а після повномасштабного вторгнення 2022 року закликала до радикальних заходів проти Заходу, включно із блокадою Чорного моря, щоб "голодом змусити світ скоритися", й навіть до використання ядерної зброї, щоб паралізувати світові комунікації.
FT назвала її "демонстративно релігійною", її остання книжка переосмислює Євангеліє й уявлення про апокаліпсис. Симоньян віддана антизахідній риториці і вважає, що Захід нібито заздрить Росії, а Великобританія – "імперія, яка розклалася".
United24 нагадує, що Симоньян підпадає під санкції Єврпейського союзу, Великобританії і США через її роль у державних російських медіа й підозру у кампаніях впливу за кордоном. Вона активно бере участь у культурних і політичних дискусіях, часто повторюючи кремлівську позицію, що робить її головною фігурою в російській інформаційній війні. Раніше російські пропагандистські медіа намагалися подати ракетний удар по Сумах як нібито провокацію Заходу і сценарій "нової Бучі".
Статтю у FT про Симоньян написала американська журналістка російського походження Юлія Йоффе.
Медіаексперт, виконавчий директор громадської організації "Інститут постінформаційного суспільства" Дмитро Золотухін звернув увагу, що саме Йоффе 2014 року критикувала Симонян і її ЗМІ. У подкасті на WNYC Studios вона називала RT "пропагандистською машиною". За її словами, під час медійної кризи на Заході компанія Симоньян пропонувала журналістам високі зарплати й роботу в Росії. Однак працівники, особливо місцеві, часто не розуміли, що насправді відбувається у країні, а через тиск Кремля на медіа їм доводилося уникати "огидних" тем, зосереджуючись на культурі чи менш суперечливих матеріалах, зазначала Йоффе.
На думку Золотухіна, західні журналісти, які довго перебувають у Москві, іноді переймають місцеву пропагандистську риторику.
