"У 2015 році я зайшла до Міністерства оборони у складі "волонтерського десанту". У 2017 році я втекла звідти, тому що я людина бізнесу, не державний діяч. Я працюю заради результату. Процес для процесу мене не цікавить", – наголосила вона.
Волонтерка зазначила, що у складі "волонтерського десанту" вона була в Міноборони з волонтером Юрієм Бірюковим, бізнесменом Давидом Арахамією (зараз це нардеп від "Слуги народу") і Юрієм Гусєвим.
"Ми багато чого змінили дійсно. [Степан] Полторак на той час міністром оборони був, я була радником. Він пропонував мені посаду начальника департаменту державних закупівель. Я відмовилася. Втекла, чесно скажу. Я не бачила себе в цій ролі. Потім були неодноразові пропозиції піти в політику, у 2019 році в тому числі. Але я не хочу, там брудно. Коли вже почалося повномасштабне вторгнення, за ці півтора року я настільки часто ставила собі запитання: "А якби я погодилася? Чи могла б я вплинути на скорочення армії? Чи змогла б я вплинути на питання згортання програм по "Стугнах", "Нептунах", "Богдану"? Чи могла я що-небудь змінити, хоч на відсоток?" Я знаю, що історія не має умовного способу, але ці питання постійно у мене в голові звучать. Бачите, я втекла з Міністерства оборони 2017-го – і мене знову життя повертає туди", – пояснила Ярова.
Вона відповіла: "Абсолютно", – на репліку: "Не допрацювали, значить".
"Незакритий гештальт, повністю погоджуюся. Зараз я заступник голови колегіального органу з тилового забезпечення, по суті, заступник голови тендерного комітету департаменту державних закупівель [Міноборони], звідки я тікала. Питання, які задає зараз суспільство, є дуже гострими. Це запит суспільства на справедливість у тилу, коли гинуть люди на війні. Воно абсолютно зрозуміле. За останніми соцопитуваннями, 63% населення турбує корупція в Міністерстві оборони, тому що бюджет України зараз – це, по суті, бюджет Міноборони. Там, де найбільша кількість грошей, там найбільше бажаючих цим скористатися", – розповіла Ярова.