0 Київ
Теза про нівелювання авторства архітекторів над проєктом, на думку експертів VoxUkraine, маніпулятивна. Вони зазначили, що законопроєкт не змінює принципу, за яким майнові права на об'єкт архітектури як об'єкт авторського права, створений за замовленням, належать автору цього об'єкта або замовнику спільно, якщо інше не встановлено договором.
"Автор документації може передати майнові права замовнику (забудовнику). Якщо ж архітектор чи інженер-проєктувальник зберігають свої майнові права, замовник не може вносити зміни до документації без погодження із власником цих прав. Це має регулювати, відповідно до законопроєкту, ч. 14 ст. 31 закону "Про регулювання містобудівної діяльності". Щоправда, існують виключення. До ст. 31 "Про регулювання містобудівної діяльності" нардепи пропонують внести такі зміни: "Істотною умовою договору про розробку проєктної документації на будівництво об'єкта за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ і організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, є повне набуття замовником проєктної документації майнових прав інтелектуальної власності на таку документацію". Отже, архітектор/інженер-проєктувальник не зможуть зберегти авторські права, якщо працюють над проєктом, що фінансується з бюджету", – ідеться у звіті.
Твердження критиків про те, що законопроєкт узаконить корупційні схеми на об'єктах, які будують коштом держбюджету, автори також вважають маніпуляцією.
"Проєктна організація розробляє проєкт із прекрасними рішеннями, якісними матеріалами, узгоджує кошторис в експертизі. А далі об'єкт будується з лайна і палиць за ті ж самі кошти на паперах і за суттєво менші в реальності", – стверджує Кирій і додає, що архітектор не зможе втручатися в цей процес.
Експерти VoxUkraine у відповідь пишуть, що це не так: законопроєкт передбачає низку запобіжників, які мають мінімізувати корупційні ризики. Серед таких чинників вони виокремлюють введення електронної системи, у межах якої проєктну документацію автоматично перевірятимуть на відповідність необхідним критеріям; авторський (контроль відповідності об'єкта будівництва проєктній документації) та технічний (контроль якості матеріалів, будівельних робіт) нагляд під час будівництва; містобудівний контроль (перевірки); державний містобудівний нагляд.
Тезу про лобіювання фізособами-підприємцями інтересів забудовників експерти назвали неправдою. Твердження про те, що забудовники зможуть наймати для містобудівного контролю "кишенькових" ФОП неправильне, оскільки контролем займатиметься як центральний орган виконавчої влади, так і виконавчі органи місцевих рад, а також уповноважені особи з питань містобудівного контролю.
Маніпулятивною експерти назвали також тезу про розбалансування системи і зменшення впливу архітекторів на процеси містобудування з одночасним збільшенням їхньої відповідальності, зокрема завдяки створенню Містобудівної палати при Мінрегіоні.
"Хибно вважати, що Містобудівна палата є виключно інструментом центральної влади для "придушення" архітектурної спільноти. Із 30 членів міністерство може мати не більше п'яти представників, троє з яких будуть постійними членами палати. Окрім представників міністерства, до палати можуть входити представники [інших зацікавлених груп]", – зазначають автори.
Вони підкреслили, що добір членів палати відбувається автоматично через електронну систему.
"Представники дійсно обираються за принципом випадковості. Також передбачена ротація дев'яти членів (із 27 непостійних членів) палати кожні чотири місяці. Усі ці заходи, на думку авторів законопроєкту, повинні зменшити корупційні ризики, – ідеться в аналітичній записці. – Містобудівна палата може приймати рішення про анулювання кваліфікаційного сертифіката, якщо виконавець (наприклад, архітектор) порушує вимоги законодавства, будівельні норми. Однак палата може прийняти таке рішення тільки після відповідного подання від саморегулівної організації у сфері архітектурної діяльності".
Ще одна теза, яку експерти назвали неправдивою, – зменшення штрафів за знесення пам'ятників архітектури, що нібито спростить незаконну забудову.
"Якщо раніше штрафи замовників за будь-яке порушення становили 900 неоподатковуваних мінімумів – тепер – десь два, десь п'ять, десь 40–50", – цитують вони Анну Кирій.
"Принципу, за яким "раніше штрафи замовників за будь-яке порушення складали 900 неоподатковуваних мінімумів" не існує, – ідеться в матеріалі. – За незаконне знесення будівель, споруд, що мають статус пам'яток культурної спадщини, зловмисник буде платити не одноразовий штраф, а нести кримінальну відповідальність".
Штрафи у розмірі 40–50 прожиткових мінімумів стосуються знесення тих об'єктів, які розташовані на території пам'ятки, заповідної території або історичного ареалу, але самі не є пам'ятками культурної спадщини, підкреслюють автори й зазначають, що раніше таких штрафів не було і законопроєкт встановлює їх уперше.
