0 Київ
За даними опитування, лише 3% вважають, що російська мова має дістати статус другої державної. 24% вважають, що російська мова може стати офіційною в регіонах, де більшість цього бажає.
Серед тих, хто підтримує офіційний статус в окремих регіонах, 15% водночас проти того, щоб російська мова стала офіційною в їхньому регіоні. 7% респондентів хотіли б, щоб стала офіційною в їхньому регіоні, ще 1% – не визначився зі своєю позицією.
Отже, станом на 2024 рік в Україні є 10% тих, хто хотів би бачити російську мову або офіційною у своїй області, або взагалі другою державною, зазначили у КМІС. Натомість 81% або бажає її усунення з офіційного спілкування на всій території, або проти її використання у своєму регіоні.
Серед респондентів, які вдома переважно спілкуються російською мовою, 54% або за повне усунення російської мови з офіційного спілкування (43%), або принаймні проти офіційного статусу у своїй області (11%). Натомість 31% російськомовних громадян або вважає, що російська мова має бути офіційною в їхньому регіоні (21%), або хоче, щоб вона стала державною (10%).
Серед тих, хто вдома спілкується українською, 78% – за усунення російської мови з офіційного спілкування в усій країні, 17% підтримують введення російської як другої офіційної в регіонах, які цього бажають (але 15% – проти цього у своєму регіоні). Лише 1% вважає, що потрібно зробити російську другою державною в усій країні.
КМІС порівняв результати з аналогічними опитуваннями минулих років. Зокрема, у 1997 році 18% були за усунення з офіційного спілкування російської мови. Водночас 36% вважали, що російська мова має бути офіційною в регіонах, де більшість цього бажає, а 39% вважали, що її треба зробити другою державною в країні.
До 2013 року частка тих, хто був за усунення з офіційного спілкування, практично не змінилася (19%). Водночас стало значно менше тих, хто був за державний статус російської мови (28%), і до 47% зросла частка тих, хто підтримував варіант, коли російська мова стає офіційною лише в регіонах, де більшість цього бажає.
Після Революції гідності у 2015 році стало ще менше тих, хто був за державний статус російської мови (19%), і ще зросла частка тих, хто підтримував офіційний статус в окремих регіонах, де більшість цього бажає (до 52%). Частка тих, хто був за повне усунення з офіційної сфери, лишалася майже такою ж, як і до революції (21%). У КМІС зазначили, що між 2013-м і 2015 роком зміни значною мірою можна пояснити тим, що до вибірки 2015 року не потрапили окуповані території, де висока частка населення була за державний статус російської мови.
Опитування проводили методом телефонних інтерв'ю з використанням комп'ютера на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Опитано 1052 респондентів, які живіть у всіх регіонах України (окрім АР Крим). Опитування проводили з дорослими (віком від 18 років) громадянами України, котрі на момент опитування проживали на території, яку контролює уряд України. До вибірки не внесли жителів території, якої тимчасово не контролює влада України, а також опитування не проводили з громадянами, котрі виїхали за кордон після 24 лютого 2022 року.
Формально за звичайних обставин статистична похибка такої вибірки не перевищувала 3,4% для показників, наближених до 50%, 3,0% для показників, наближених до 25%, 2,1% – для показників, наближених до 10%, 1,5% – для показників, наближених до 5%. За умов війни, окрім зазначеної формальної похибки, виникає певне систематичне відхилення. Водночас у КМІС вважають, що отримані результати однаково зберігають високу репрезентативність і дають змогу досить надійно аналізувати суспільні настрої населення.
