+3 Київ
Історія Оксани Федорової: "28 липня було сильне бомбування. У нас підірвали міст. Тієї миті вирішили їхати, щоб перечекати"
Завдяки проєкту Музей "Голоси Мирних" весь світ зможе дізнатися про реальні історії людей, які поділилися пережитим. Серед них – Оксана Федорова, яка працювала в управлінні держепідслужби в Горлівці.
У липні 2014 року вона разом із сином-школярем, якого виховує сама, змушена була покинути свою квартиру і тікати від бомбардування в Маріуполь. Коли перебувати в Горлівці стало небезпечно, Оксана вирішила виїхати з міста, щоб перечекати і повернутися назад. Але бойові дії наздогнали і в новому місці.
"28 липня було сильне бомбування, але я не в центрі живу. У нас підірвали міст. Тієї миті вирішили їхати, щоб перечекати. Тоді вивозили тільки в південну сторону. Білосарайська коса – ось сюди 28 липня ми поїхали... Ми винайняли житло в Мелекіні, перечікували. Потім зрозуміли: не буде кінця і краю всьому. У мене були в Маріуполі друзі. Вони допомогли, перевезли нас із Мелекіна в гуртожиток", – розповіла Оксана.
У Горлівці залишилася квартира, у якій вона закінчувала ремонт, і всі речі: у Маріуполь вони приїхали із сином у шльопанцях і літніх шортах.
"Покинули житло, була без роботи, без засобів до існування. Були накопичення, яких ненадовго вистачило. Без речей до жовтня, до холодів. Потім тато передав через тих, хто виїжджав, сумку... Жили в гуртожитку. Від Ріната Ахметова нам надавали допомогу – продуктові набори і термобілизну", – ділиться спогадами героїня.
Восени вона влаштувалася на роботу в Маріуполі і там розпочала життя знову, син пішов до місцевої школи.
"У жовтні я почала тут працювати. У Донецьку ще управління наше функціонувало, вони видали указ про звільнення і надіслали трудову книжку, а тут узяли на роботу. Я прийшла звичайним лікарем, ось уже майже два роки я завідувачка відділення", – говорить Оксана.
Психологічна допомога
2014 року стало зрозуміло, що пережиті горе і жах залишили глибокі рани в душах мільйонів жителів регіону. Багато хто з них потребував допомоги. Спеціально для цього 250 психологів пройшли навчання, організоване за курсом "Травма війни" Фондом Ріната Ахметова.
У межах проєкту Музей "Голоси Мирних" Фонд Ріната Ахметова відкрив проєкт "Подолати", продовжуючи багаторічну системну роботу в цьому напрямі. Безсоння, хронічні депресії, панічні атаки – відкладений ефект від травми війни може виявитися навіть через довгі роки. Люди, які зіткнулися із цими проблемами, не завжди здатні пов'язати їх із подіями, спричиненими збройним конфліктом. Одне із завдань проєкту – виявити цей зв'язок і допомогти мирним жителям впоратися із тривожними станами і психологічною нестабільністю.
Сьогодні група психологів, яка збирає свідчення мирних жителів для Музею, допомагає їм подолати травму війни через розповідь власної історії. Якщо оператори розуміють, що війна завдала їхньому співрозмовнику занадто глибокі душевні рани, то пропонують йому стати учасником проєкту "Психологічна допомога".
Із 2014 року психологічну підтримку Фонду надали понад 60 000 жителів сходу країни різного віку. Багато їхніх історій увійшли до зібрання Музею "Голоси Мирних".
Історія Катерини Компанієць: "У підвалі я тримала сестру за голову – і на моїх руках була кров"
Спогад Катерини Компанієць, якій було 14 років, коли сталися обстріли селища Гродівка Покровського району Донецької області, також задокументовано в межах проєкту "Голоси Мирних".
10 лютого 2015 року снаряд влучив у будинок, де жила сім'я Каті. Дівчинка вчила вдома уроки, коли пролунали два гучні вибухи. Поранення дістали її бабуся і молодша сестричка.
"Я тоді сиділа в навушниках. Але я почула чітко два постріли, а потім третій, а потім – пил скрізь. Чую: батьки кричать", – згадує Катерина.
У стіну будинку влучив снаряд, у кімнату полетіли уламки цегли, вони поранили обличчя бабусі і влучили в голову молодшої сестрички Насті.
"Ми вибігли з дому. Усе ще було чутно постріли. Ми побігли до підвалу, сиділи там. Не знали, що робити... Поки батьки збирали речі, я тримала Настю... За голову... Мої руки були у крові. Це було страшно. Я багато чого не пам'ятаю. Я пам'ятаю саме той момент, і все", – розповідає дівчина.
Катерина з батьками жила у Гродівці із 2010 року. Переїхали туди з Дебальцевого. Збройний конфлікт зачепив обидва населені пункти.
"Щойно там усе почалося (ми живемо досить близько), це все було чутно. Вибухи були щодня. Страшно. Ти боїшся, що це станеться на твоїй території. Поруч, біля тебе", – говорить вона.
Згодом родина Катерини Компанієць повернулася у Гродівку, разом із сусідами вони відремонтували будинок, а сама дівчина зараз навчається в Харкові.
"Подолати. Допомагає психолог"
Під час онлайн-трансляцій "Подолати. Допомагає психолог" глядачі можуть поставити питання, які їх хвилюють, а також дізнатися, що таке травма війни, які від неї загрози і як від неї вилікуватися, а також – як знайти вихід зі складних життєвих обставин.
Перша онлайн-трансляція відбулася 19 серпня. Її експертом стала лікарка-психотерапевтка, клінічна психологиня, фахівчиня із кризової психології та подолання травматичного досвіду, координаторка психологічної служби Фонду Ріната Ахметова Олена Лук'янчук.
Фото: akhmetovfoundation.org
Щоб установити необхідність надання психологічної допомоги, можна пройти тест на сайті Фонду Ріната Ахметова.
Звернутися по допомогу до психологів Фонду жителі Донбасу можуть за телефоном гарячої лінії: 0800 509 001.
Музей "Голоси Мирних"
Фонд розповідає і розповідатиме про долі жителів Донбасу якомога більшій кількості людей у всьому світі. Для цього за особистою ініціативою Ріната Ахметова і було створено Музей "Голоси Мирних".
Звичайна людина розчиняється у світовій історії, долі людей перетворюються в сухі зведення, статистику. Але історій збройного конфлікту стільки, скількох людей він зачепив. І тому важливо зберегти кожну, адже всі вони унікальні.
Історії та зібрані матеріали – це теж унікальна база для істориків, дослідників, журналістів, а також – для написання книг, створення документальних, художніх фільмів та інших проєктів, які допоможуть зберегти історію, як вона є.
Фото: akhmetovfoundation.org
Музей "Голоси Мирних" – це безпечний довірчий простір для жителів Донбасу, де вони можуть розповісти свою історію світу, водночас звільняючись від тягаря мовчання, спонукаючи інших поділитися своєю історією, дозволяючи своїм землякам, співвітчизникам і людям у всьому світі почути, побачити, зрозуміти розумом і відчути серцем біль пережитого ними.
Музей Фонду Ріната Ахметова – найбільше в Україні зібрання історій мирних людей Донбасу, у ньому зберігають понад 2 тис. історій жителів Донбасу, а мета Фонду – до 2025 року зібрати 100 000 історій.
Щоб розповісти свою історію, жителям Донбасу необхідно перейти за посиланням https://civilvoicesmuseum.org/my-story і заповнити невелику анкету, щоб зробити свій внесок у збереження пам'яті.
Проєкт "Рінат Ахметов – Дітям. Мирне літо"
Фонд допомагає дітям Донбасу пройти реабілітацію та оздоровлення.
2015 року стало зрозуміло, що діти, які живуть в умовах збройного конфлікту, потребують психологічної реабілітації. Пережиті величезний стрес, потрясіння, жахи не могли не залишити сліду в їхніх душах.
Психологи Фонду Ріната Ахметова звернули увагу на те, що, якщо не звільнити дітей від кайданів переживань, у майбутньому для них все це може обернутися неврозами і психосоматичними захворюваннями. Так з'явився проєкт "Рінат Ахметов – Дітям. Мирне літо". У проєкті беруть участь діти 8–14 років із малозабезпечених і соціально незахищених сімей, діти із прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу, діти опікунів і усиновителів із Донецької та Луганської областей, діти, які проживають на не підконтрольній Україні території і в сірій зоні, а також діти-переселенці.
Фото: akhmetovfoundation.org
Від моменту старту проєкту майже 4500 дітей Донбасу оздоровилися під час літнього відпочинку. Рінат Ахметов єдиний в Україні системно і масштабно допомагає дітям Донбасу. Фонд першим став надавати психологічну допомогу дітям, що живуть по обидва боки лінії зіткнення.
2021 року 115 дітей пройшли курс психологічної реабілітації в санаторії "Перлина Донеччини" у Святогірську Донецької області. Проєкт "Рінат Ахметов – Дітям. Мирне літо" пройшов у форматі "Кіно Кемп" Музею "Голоси Мирних". Учасники вчилися знімати відеоісторії, брати інтерв'ю, навчалися сценарної та акторської майстерності, опанували базові вправи з техніки мовлення. Набули також навичок у таких професіях, як оператор, режисер, продюсер, ведучий, відеоблогер.
І найголовніше – змогли зафіксувати на відео свою історію про те, як події на Донбасі змінили їхнє життя.
Історії дітей увійшли в Музей "Голоси Мирних".
Фото: akhmetovfoundation.org
