$39.53 €42.30
menu closed
menu open
weather +25 Київ

Радянська політика пам'яті заперечувала, що євреї були окремою категорією націонал-соціалістичного насильства – історик

Радянська політика пам'яті заперечувала, що євреї були окремою категорією націонал-соціалістичного насильства – історик Історик Андрій Усач: Після війни саме єврейство у CCCР сприймали як вороже
Фото: Андрій Усач / Facebook
Радянська політика пам'яті заперечувала, що євреї були окремою категорією націонал-соціалістичного насильства, тому що у радянському дискурсі йшлося тільки про радянський народ як про жертву. Таку думку у коментарі "Радіо Свобода" висловив львівський історик Андрій Усач.

е, що нацисти винищували окремі категорії людей, таких як євреї, роми, хворі з психічними розладами, не вкладалося в радянську схему, а тому замовчувалося", – пояснив він.

У статті "Радіо Свобода" йдеться про розстріли євреїв в українських містах під час Другої світової війни, зокрема – у місті Липовець Вінницької області, куди війська нацистської Німеччини увійшли у липні 1941 року. У цьому місті було розстріляно і поховано в ярах майже тисячу євреїв. Як зауважили у матеріалі, таких місць масових розстрілів в Україні – приблизно 2 тис., запевняє автор матеріалу Марія Щур.

У Липовці після війни, у 1950–1960-х роках, встановили пам'ятні знаки на місцях масових розстрілів. На них було вказано, що там поховано "радянських людей".

За твердженням Усача, навіть такого формулювання домогтися було нелегко.

"Після війни саме єврейство сприймалося як вороже. Спершу, ще за Сталіна, через "справу лікарів", а потім через погіршення відносин з Ізраїлем", – пояснив історик.

Усач розповів, що у цьому регіоні євреї жили з ХVІІ століття.

"Вони займали ніші у традиційній економіці міста  були шевцями, перукарями або фотографами. І коли їх убили нацисти, в містечку могло не залишитися жодного фотографа, наприклад", – додав він.

Контекст

Сьогодні – День пам'яті трагедії Бабиного Яру. Під час Другої світової війни гітлерівські війська використовували урочище Бабин Яр у північно-західній частині Києва як місце масових розстрілів мирного населення. Більшу частину вбитих становили євреї. 29 вересня 1941 року за наказом окупаційної адміністрації все єврейське населення зобов'язали з'явитися до Бабиного Яру, де до 30 вересня розстріляли понад 33 тис. осіб. За різними оцінками, всього там було вбито від 70 тис. до 200 тис. осіб.

Жертвами Голокосту традиційно вважають 6 млн євреїв Європи, цю кількість закріплено у вироках Нюрнберзького трибуналу. Однак повного поіменного списку жертв не існує.