"Те, що нацисти винищували окремі категорії людей, таких як євреї, роми, хворі з психічними розладами, не вкладалося в радянську схему, а тому замовчувалося", – пояснив він.
У статті "Радіо Свобода" йдеться про розстріли євреїв в українських містах під час Другої світової війни, зокрема – у місті Липовець Вінницької області, куди війська нацистської Німеччини увійшли у липні 1941 року. У цьому місті було розстріляно і поховано в ярах майже тисячу євреїв. Як зауважили у матеріалі, таких місць масових розстрілів в Україні – приблизно 2 тис., запевняє автор матеріалу Марія Щур.
У Липовці після війни, у 1950–1960-х роках, встановили пам'ятні знаки на місцях масових розстрілів. На них було вказано, що там поховано "радянських людей".
За твердженням Усача, навіть такого формулювання домогтися було нелегко.
"Після війни саме єврейство сприймалося як вороже. Спершу, ще за Сталіна, через "справу лікарів", а потім через погіршення відносин з Ізраїлем", – пояснив історик.
Усач розповів, що у цьому регіоні євреї жили з ХVІІ століття.
"Вони займали ніші у традиційній економіці міста – були шевцями, перукарями або фотографами. І коли їх убили нацисти, в містечку могло не залишитися жодного фотографа, наприклад", – додав він.