+5 Київ
"Для мене найстрашніше, що в нас у всіх зламалося життя. Я вже не говорю про тих, хто не вижив. А ті, що вижили після обстрілів, певний час провели в підвалах і метро та мали переїхати в інші помешкання, міста або навіть країни", – сказала Руденко.
Вона підкреслила, що в більшості людей відбулася переоцінка цінностей.
"Ця ситуація відкрила багато всього про наше життя. Ми часто підниваємо, що у нас щось не так або не того рівня. А тут ми всі одночасно зрозуміли, наскільки у вільній і розвинутій країні ми жили і яким гарним життям. Ми можемо зайти в "Дію", а там усі наші документи – за кордоном від такого непритомніли. Ми їздили на хороших автомобілях, мали різноманітні гаджети, жили в гарних квартирах, отримували найвищого класу послуги, незалежно від рівня гаманця. І все це люди були змушені кинути, бо треба було бігти, вивозити дітей і рятувати своє життя", – наголосила співрозмовниця.
Вона зазначила, що зараз українців у Європі сприймають як звичайних біженців, які мало чим відрізняються від людей, які втекли до ЄС із регіонів Африки та Азії. Але це некоректне порівняння, переконана вона.
"Соціальний статус українців був іншим. Він був набагато вищий, ніж у решти біженців. Люди з Африки або Азії, що шукають притулку в Європі, не бачили доброго життя і часом раді шматку хліба, а нам важко пояснити, що ми жили іншим життям і рівень наших потреб уже давно перевищив рівень забезпечення лише продуктами харчування. Допомоги, що отримали українці за кордоном, достатньо, аби не голодувати, але недостатньо, щоб утримувати звичний рівень життя", – вважає Руденко.
Руденко: Після вторгнення дистриб'ютори з Європи і світу просять: дайте готовий телепродукт на тему війни. У нас нічого немає. Повний текст інтерв'ю
