0 Київ
13 березня 2022 року, неділя
О 7.00 зателефонував сусід, стоїть у черзі по картоплю. Біжу до нього. Картопля у сітках по 25 кг. Ціна 40 грн за 1 кг. По розміру трохи більша за перепелине яйце. З гордістю несемо картоплю під заздрісні погляди перехожих. Ніколи не думав, що буду радіти купівлі картоплі.
Цього дня відзначається День визволення Херсона від фашистських загарбників, 78 років. Із цієї нагоди нові фашисти запустили вічний вогонь, пофарбували танк, запросили ветеранів, трохи старших за мене. Відкрито виступають колаборанти – [колишній мер Володимир] Сальдо, [так званий заступник голови окупаційної адміністрації Кирило] Стремоусов, [екснардеп Олексій] Журавко та інша нечисть.
На жаль, справжніх ветеранів уже не лишилося. По новинах бачив масовку, яку завезли автобусами із Криму. На "ветеранах" такі медальки – "Переможець соцзмагання", "До 100-річчя від дня народження Леніна", "Ветеран труда", "Найкращий по професії" та інший непотріб. Огидно.
Мій батько пройшов усю Другу світову війну, мав два поранення, дві бойові нагороди й безліч ювілейних медалей. Він принципово їх не носив, перед піонерами та комсомольцями не виступав. Його бойові побратими також відрізнялися скромністю. Про війну батько розказував мені скупо, без героїчного пафосу. Єдине, що бажав мені та моїм нащадкам, щоб ми не пережили страхіття війни. Не судилося. На нашу долю також випало.
Попередній запис у щоденнику – 12 березня 2022 року.
Більше інформації про автора щоденника в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок
