+15 Київ
9 травня 2022 року, понеділок
День Перемоги в Другій світовій війні. Складні відчуття.
Батько пройшов війну, двічі поранений, дід по материнській лінії загинув. Бабусі та дідусь із батькового боку були в окупації, тітку Марію примусово вивезли в Німеччину. Приводів для радощів мало. Які там марші та бравурні мелодії? Це день скорботи за загиблими, за всі жахіття війни, за мільйони калік.
Найкраще гасло, на мій погляд, – "Ніколи знову". А посеред міста бачу великий білборд – "Можем повторить!" Повторити 20 млн загублених життів? Баби "нарожают"?
Ігнат Клочко (на фото в центрі у третьому ряду) в Берліні у травні 1945 року. Фото із сімейного архіву Петра Клочка
Сепарський місцевий канал веде репортаж із місця подій – вічного вогню в парку Слави. Знову завезена масовка із Криму, мордаті "ветерани", яким по 50+ років. Солдатська каша з польової кухні, по 100 г пійла із пластикового стакана. Гауляйтери із власовськими стрічками – Сальдо, Стремоусов, Журавко та інша нечисть. Промови про дружбу (?) двох народів, що раша тут назавжди, що заживемо, як колись у СРСР. Більше ніж 10 хвилин не витримую.
Вирішив пройтися вулицею. Зустрів колегу, перекинувся кількома реченнями, він мріє виїхати. Нині це можливо через Василівку Запорізької області. Постояв біля безплатного Wi-Fi, накачав новин, написав дітям. Вертаюся додому і, як на гріх, зустрічаю сусіда по квартирі. На ньому власовська стрічка, у руках якийсь вицвілий портрет. Трохи п'яненький. Чіпляє мене. Каже, що поїв каші, випив горілки і брав участь у марші безсмертного полку. Чи був я біля вічного вогню, чи слухав промови керівників області? Ні, відповідаю. "Так ви проти росіян". Ураховуючи, що я з ним звів спілкування до мінімуму, коротко розповідаю про батька-фронтовика і про те, що пом'янемо його сьогодні, бо це день пам'яті. Щось кричить навздогін, але я вже пішов. Ще один день у неволі минув.
Попередній запис у щоденнику – 6 травня 2022 року.
Більше інформації про автора щоденника в інтерв'ю: Херсонець Клочко про життя в окупації: Передчуття, що росіяни покинуть місто і підуть, не було. Своїми каналами вони говорили, що боротимуться за кожен будинок
