Горбулін: Коментування саміту у Гельсінкі висвітило все найгірше в українській експертній сфері: істеричність, україноцентризм та фантазування

Коментування липневого саміту президентів США і Росії Дональда Трампа та Володимира Путіна у Гельсінкі висвітило все найгірше в українській експертній сфері: істеричність, геополітичний україноцентризм та фантазування. Таку думку в статті для ZN.UA, опублікованій 10 серпня, висловив екс-директор Національного інституту стратегічних досліджень, радник президента України Петра Порошенка Володимир Горбулін.

"Раціоналізація своїх дій усе ж може привести до певної зміни позиції США з українського питання, чого найбільше й побоюються в Україні. І що стало одним із центральних елементів коментування саміту в Гельсінкі з боку вітчизняних експертів. Слід визнати, що саме це коментування висвітило, мабуть, усе найгірше, що є в українській "експертній" сфері: істеричність, беззмістовні домисли, геополітичний україноцентризм і просто фантазування. Двогодинна зустріч Трампа й Путіна викликала до життя всі традиційні страхи українського політикуму та істеблішменту: від додумування контурів мнимої "великої угоди" до обвинувачень усіх і вся у зраді України", – написав Горбулін.

За його словами, "дров у вогнище підкинув і стиль підсумкової прес-конференції, де Путін упевнено вів розмову й озвучував тези, які (з погляду пересічного українського оглядача) Трамп мав негайно дезавуювати".

"Уся ця відверта істерика створювала відчуття трагікомічності того, що відбувається, де банальність підмінювала собою спокійний аналіз. Але насправді це симптоми більшої проблеми, в основі якої – так і не набута впевненість у собі, у своїй зовнішньополітичній суб'єктності, у тому, що наша доля залежить від нас, а не від рішення двох (трьох, чотирьох, десяти) осіб. Ми все ще маємо абсолютно ірраціональну тенденцію гіперболізувати силу і вплив як окремих країн, так і їхніх керівників. Безумовно, великі міжнародні суб'єкти з розвиненими економіками та збройними силами мають більше можливостей ставити й досягати своїх зовнішньополітичних цілей. Але країни рідко опиняються в ситуації, коли їхня доля справді повністю залежить від бажань і навіть дій таких суб'єктів", – уважає радник Порошенка.

Він нагадав, що Фінляндія у ХХ столітті так і не стала частиною СРСР.

"Дві найбільші військові потуги 30–40-х років ХХ століття вирішили, що вона стане частиною СРСР. Однак Фінляндія та її народ мали зовсім іншу думку з цього приводу. Думку, яку вони змогли відстояти. Наші постійні побоювання, що нас "зрадять", "кинуть", "розміняють", "залишать без допомоги" тощо, мають в основі лише одне – так і не викорчуваний навіть чотирма роками війни зовнішньополітичний романтизм, замішаний на патерналізмі. При цьому наші спроби роздивитися в словах (навіть не діях!) інших держав якісь сигнали (позитивні / негативні) для України місцями схожі на відверту загальнонаціональну прокрастинацію, адже думати про дії інших психологічно простіше, ніж про те, що наша доля залежить від нас самих", – продовжив Горбулін.

Він додав, що "це і породжує своєрідне перманентне "ворожіння на Апокаліпсисі" – де, коли і як "здадуть" Україну, від чого нам потрібно буде відмовитися, як нас до чогось силуватимуть".

"Наші метання між усіма цими міжнародними переговірними майданчиками (як-то "нормандська четвірка", саміти НАТО, двосторонні контакти між Москвою та столицями країн – лідерів євроатлантичного співтовариства) і позиціями їхніх учасників породжені однією великою проблемою – відсутністю наших же чітких і зрозумілих "червоних ліній", які б становили основу нашої як внутрішньополітичної, так і зовнішньополітичної моделі поведінки. Доки опоненти (чи союзники, інколи їх буває важко розрізнити) намагаються сформувати за нас правила і вирішення наших же проблем, може, не варто чекати, а зробити це самим? Що заважає нам підготувати і прийняти закон про перехідні адміністрації? Про відповідальність учасників антидержавного повстання? Про порядок проведення всеукраїнського референдуму з питань державного устрою? Саме такі документи і сформують наші "червоні лінії" у питаннях Донбасу та Криму", – вважає Горбулін.

16 липня в Гельсінкі Трамп і Путін спілкувалися тет-а-тет 2 години 10 хвилин. Після зустрічі відбулися переговори в розширеному складі. Потім відбулася спільна прес-конференція лідерів, на якій вони розповіли, що обговорювали ситуацію в Сирії, Україні, Ірані, а також питання можливого втручання РФ в американські вибори і будівництва газопроводу "Північний потік – 2".

8 серпня видання Politico повідомило, що Путін і Трамп у Гельсінкі обговорили питання контролю за ядерною зброєю, а також напруженість у Європі.