Арестович: Якщо росіяни під Бахмутом і Соледаром поклали 80 тис. убитими й пораненими, що потрібно, щоб узяти Слов'янськ і Краматорськ? Це ж узагалі можна збожеволіти 

"Типова штурмова група ПВК "Вагнер" має такий вигляд: 30 осіб, яких потім ділять на якусь кількість, залежно від ситуації, по 10–15. Вони йдуть уперед, у них є один старший: зазвичай це професіонал "Вагнера", який фактично їх підганяє й контролює. Вони пруть уперед, їх наші кладуть. Приходять наступні – кладуть. Приходять... І раптом, коли в наших скінчилися набої й вони зазнали втрат або завагалися і відступили, то вони хапають позицію, негайно поповнюються – і все починається спочатку", – розповів Арестович.

За його інформацією, тих, хто відмовляється брати участь у цих "хвилях смертників", розстрілюють одразу перед строєм.

Однак Соледар і Бахмут Донецької області РФ намагається взяти в такий спосіб уже багато місяців. Арестович уточнив, що там воює не лише "Вагнер", а й десантники російської армії, а також нещодавно мобілізовані росіяни.

На його думку, якщо в цей район РФ скерує 200 тис. військових, "там стане настільки сумно, що, можливо, доведеться прощатися і з Соледаром, і з Бахмутом", але, підкреслив він, такий метод війни з боку РФ неефективний.

"Звісно, їм не шкода цих 70 тис. Але, у принципі, так воювати не можна, бо взяття 10 міст – отже, це буде 700 тис. 10 таких, як Соледар і Бахмут, районних центрів. Навіть якщо вони ставлять завдання захопити всю Донецьку область... Там Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка – міста не рівня Бахмуту, і Соледару особливо. І якщо вони під Бахмутом і Соледаром поклали 80 тис. убитими й пораненими, уявіть, що потрібно, щоб узяти Слов'янськ та Краматорськ. Це ж узагалі можна збожеволіти", – сказав Арестович.

Він додав, що в такий спосіб можна взяти окремі міста, але не можна виграти війну.

"Тобто на локальному рівні – особливо для солдатів та офіцерів, які воюють там, – це може здаватися ефективним, тому що вони все-таки ціною величезних втрат, але наших відтісняють. І в нас втрати великі. Але якщо піднятися вище, на стратегічний рівень, то так війну неможливо виграти. Це все одно, що топити грошима. Штурмова піхота мотивована – не має значення, як мотивована, позитивно чи негативно, – це найголовніша цінність у війні. Цінніше, ніж уся західна техніка. І витрачати її такими темпами на взяття двох районних центрів – це дорога в нікуди", – підсумував Арестович.

Арестович: Доля Пригожина сумна. Він надто пахне мертвечиною. Повний текст інтерв'ю