Історія жительки Маріуполя, яка пережила серцевий напад через війну, увійшла в музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова 

За словами Олени, власний куточок став для неї другим домом, адже перший вона була змушена покинути в Маріуполі, рятуючись від бойових дій. Ще 2014 року Олена зібрала "тривожну валізку", тому що відчувала – одного разу вона їй точно знадобиться.

"Проте навіть це не врятувало від шоку в лютому 2022-го. Перші дні повномасштабного вторгнення в Маріуполі були схожі на страшний сон – по вулицях їздив танк, що стріляв по вікнах, а будинок здригався від численних вибухів. Через стрес у жінки стався серцевий напад", – ідеться у пресрелізі.

Олена пригадала, як першого дня повномасштабного вторгнення потрапила в реанімацію.

"День був дуже важкий. Мене син привіз до реанімації. Поки я лежала в лікарні, мій дім бомбили", – розповіла вона.

Спочатку син не говорив матері про те, що її будинок зруйнований, – боявся, щоб знову не стався інфаркт. А коли ситуація в місті погіршилася, наважився забрати її з реанімації, тому що лишатися в лікарні під обстрілами було вкрай небезпечно.

Жінка зізналася, що тоді трималася лише на ліках і молитвах.

"Коли почалося найстрашніше, ми пішли в підвал. Три доби там сиділи. Не їли зовсім, навіть не хотілося. Літаки над нами літають, бомби падають. Усе 8 березня стріляли. Це був жах", – розповіла вона.

Олена не хотіла виїжджати з Маріуполя, але одного разу вибух стався поруч із будинком, де вона ховалася із сім'єю. Вибуховою хвилею знесло дах. Тоді сім'я вирішила поїхати спочатку до Бердянська, а вже звідти – до Запоріжжя, а згодом – у Дніпро.

"Дуже хочеться додому, але не хочеться повертатися в такий Маріуполь, який він зараз. Нас звідти фактично вигнали, вижили. Тепер мріємо тільки, щоб Україна якнайшвидше перемогла", – сказала жінка.