+3 Київ
Він опублікував картинку з написом "Якщо ми повернемося", але слово "якщо" перекреслене й замінене на "коли".
"Фраза, яку ми постійно виправляли в розмовах одне з одним у полоні", – написав він.
Козацький подякував усім за слова підтримки. Він зазначив, що всі чотири місяці був упевнений, що "українці про них не забувають і кричать на весь світ". Без зв'язку та новин "відчувалася підтримка найсміливішого, найкращого народу у світі", написав азовець.
"Я щасливий, що нарешті можу обійняти своїх найрідніших, і дякую всім, хто зробив цей обмін можливим. Найболючіше, що багато побратимів уже ніколи не побачать своїх сімей після російського теракту в Оленівці, однак ми маємо прикласти зусилля, щоб ті, хто там залишився, повернулися додому найближчим часом, тільки тоді я буду щасливий у повній мірі. Я вдома – в Україні! Продовжуємо боротьбу далі", – написав Козацький.
Козацький став відомим завдяки своїй серії знімків українських захисників із заводу "Азовсталь" у Маріуполі, він автор портретів поранених захисників Маріуполя й символічного кадру із променем світла, який пробився через зруйновану стелю заводу. Український ветеранський фонд називає його "очима "Азовсталі". У травні Козацький опублікував пост у Twitter з альбомом фотографій і закликав читачів відправляти їх на різні фотоконкурси, і зазначив: "Якщо щось виграю, після виходу буде дуже приємно".
Його роботи перемогли у французькому фотоконкурсі The Prix de la Photographie. Азовець здобув золото в категорії Press/War ("Преса/війна").
Про Козацького писали Vogue і hromadske. Йому 26 років, він народився в Житомирській області. 2014 року, коли йому було лише 18 років, він кинув навчання в одному з польських університетів і поїхав на Майдан. Після Революції гідності вирушив захищати країну. Із 2015-го служить у Маріуполі. 2017 року вступив до полку "Азов".
