+4 Київ
"Перемовини відбуваються тяжко. Російська сторона приїжджає на них із якимось своїм баченням безлічі проблем. У нас до цього своє ставлення. Тому не все так просто з російською візаві", – сказав омбудсмен.
Він зазначив, що до того, як вони почали зустрічатися очно, були консультації у телефонному режимі та листуванні. Першого листа Лубінець надіслав після трагедії в Оленівці Донецької області.
"Після того у нас було непублічне спілкування. Але коли воно дало результат, я вирішив показати українському суспільству, що маю прямий контакт із Москальковою. Російська сторона пропонувала показати, що в нас з'явився канал комунікації, з першого офіційного листа. Я сказав, що цього не буде, поки ця комунікація не принесе конкретних результатів. Це сталося після того, як Москалькова допомогла повернути 108 наших героїнь. Тоді ми з нею очно і зустрілися", – сказав Лубінець.
Він наголосив, що домовитися про повернення українських полонених складно, оскільки українська і російська сторона "по-різному розуміють Женевські конвенції".
Водночас, за його словами, після того, як він розпочав комунікацію із Москальковою, у питанні утримання українських полонених у РФ "з'явився стриманий оптимізм": хоча загалом картина не змінилася, "десь поліпшуються умови, десь почали видавати засоби гігієни, чого досі не було, десь видавати теплі речі, збільшили кількість їжі".
"Я зустрічаюся з громадянами країни, яка вбиває моїх рідних, близьких, знайомих. На цій війні в мене загинуло багато друзів, товаришів, людей, яких я просто знав. Що я маю відчувати? Ненависть. Але я омбудсмен і не маю права на емоції. У мене немає вибору. Коли я вперше зустрівся з Москальковою, у мене Facebook розділився в коментарях на дві частини... Одна питала, чому я не плюнув їй в обличчя. А інша: "Чому ти все ще всіх не повернув?" – додав Лубінець.
