+14 Київ
"У нашому селищі залишилося багато чоловіків, у багатьох була зброя. Перше, що ми зробили, – провели оцінку своїх сил та засобів. Бойовий розрахунок, організація системи зв'язку, системи оповіщення, системи взаємодії з флангами. Як навчали – нічого нового за століття ніхто не придумав. Усе це зробили, оцінили свій ресурс і вирішили, що ми своє селище захищатимемо. Тоді ми ще не розуміли, з ким маємо справу. Як засвідчила практика, рішення спочатку, напевно, було правильним. Але подальші події – постійні артобстріли, сіра зона…" – сказав Макаренко.
За його словами, із селища їм довелося евакуюватися самостійно, без сторонньої допомоги.
"Ми створили підрозділ, приблизно 30 чоловіків. Потім деякі почали виїжджати – не в кожного є характер, у когось обставини: дружини, сім'ї, батьки. Ця ситуація є унікальною для кожного. Я нікого не засуджую. Але до якоїсь межі ти маєш бути мужиком, а потім ухвалюєш рішення. Мої сусіди мене не підвели – вони виявилися гідними людьми. І ми пробули на нашій території до 20 березня. Коли довкола вже все горіло. І я відчував, що буквально 15–20 хвилин, і вони зайдуть – тоді ми вирішили йти. Створили колону й вийшли із селища. Автомобілями, дуже ризиковано, самостійно – нам ніхто не допомагав, ми самі собі були волонтерами, охороною й обороною", – резюмував Макаренко.
Війна Росії проти України. Головне (оновлюється)
