-1 Київ
За словами матері, хлопчик змалку любив читати, особливо книжки з історії України. На будь-які свята він замовляв книжки з історії.
"Я йому казала: "Навіщо ми витрачаємо такі гроші на книжки? Можна в інтернеті безплатно завантажити. А він казав: "Мамо, ти книжки нюхала, як вони пахнуть?" – сказала мати.
Батьки переконували його йти вчитися на викладача історії, але він планував вступати спочатку до військового училища в Харкові, потім – у Львові.
Коли розпочалася війна, сім’я залишалася в Бердянську, розповіла жінка. У молодшої доньки проблеми із серцем, що пів року необхідно обстежуватися в кардіолога. Тому мати з чоловіком вирішили поїхати до Німеччини й повернутися за три місяці, але затрималися через те, що було складно потрапити до лікаря. Тігран у цей час залишався в Бердянську з бабусею.
Підліток вітчиму першому зізнався, що ходив по вулицях і зривав російські прапори, але просив не говорити матері, розповіла вона.
"Я з ним розмовляла, коли з'явилися новини з Європарламенту (із закликом передати підлітків Україні. – "ГОРДОН"), говорю – збирай речі, скоро сюди приїдеш. Він каже: "Мамо, ще не все, тут Росія вирішує", – розповіла мати.
За її словами, коли Оганнісяна затримали вперше, то спочатку вдома побили його і бабусю, потім вивезли його в поле і стріляли, імітуючи розстріл. Після цього відвезли до підвалу й катували електричним струмом.
Уранці того дня, коли обох підлітків застрелили, до них приїжджав слідчий і сказав щось, повідомила мати Оганнісяна.
"Можливо, він сказав, що їх закриють. А Тігран мені ще до цього сказав: "Мамо, я полону більше не переживу", – розповіла жінка.
