Найпослідовнішим у 10-місячних спробах Трампа покласти край війні в Україні була його непослідовність, зазначає автор. Його зусилля були більше схожими не на мирний процес, а радше на маятник, який гойдається між позиціями країни-агресора Росії й України, з рідкісними зупинками посередині, щоб висловити розчарування всією ситуацією.
Останнім поворотом був "мирний план" із 28 пунктів, який містив основні вимоги Кремля, його багато хто сприйняв як фактичну капітуляцію, проте президент Володимир Зеленський погодився продовжити переговори. У підсумку обговорень список вимог скоротили до 19 пунктів й оновлену версію надіслали нелегітимному президенту РФ Володимирові Путіну.
Доля плану тепер залежить від готовності Путіна піти на компроміс, і саме тут мирні зусилля Трампа поки впираються у стіну, ідеться в публікації. Москва заявила, що не має наміру відступати від своїх умов, включно з визнанням Донецької області "де-факто російською". Це викликало різку критику в Конгресі США і серед європейських союзників, які бояться створення небезпечного прецеденту заохочення агресії.
Останню спробу Трампа покласти край цій бійні можуть розцінити як переговорну тактику, яка має згодом зламати непохитність Москви, пише Шустер. Однак більшість союзників Трампа в Європі вважає, що ця стратегія приречена на провал, якщо Білий дім не погодиться із двома основними фактами про війну. Перший – її почала Росія. Другий – Україна та її союзники мають змусити Росію зупинитися. Саме це європейці намагалися зробити останні три з половиною роки й переконані, що зрештою зможуть досягти успіху.
У самій Україні й надалі зростає переконаність у потребі подальшого спротиву. За даними опитувань, більшість громадян проти територіальних поступок. Київ посилює виробництво власних озброєнь і робить ставку на виснаження російської економіки, попри її стійкість до санкцій.
Експерти зазначають, що Трамп розглядає мирні ініціативи радше як тактичний інструмент тиску, ніж як системний процес. Доля переговорів тепер багато в чому залежить від готовності Кремля до реальних компромісів – якої, на думку аналітиків, поки не фіксують.