-1 Київ
За словами Муженка, він "із самого початку" був проти цієї операції.
"Ця операція не мала того значення, яке їй приділяли. Тоді планували звільняти Луганськ. Не було б Іловайська – був би звільнений Луганськ. А якби звільнили Луганськ, то не було б ніякої "ЛНР". Ми вже займали домінуючі висоти в Камброді, з якого весь Луганськ був як на долоні. Навіть при відході ми повинні були закріпитися по лівому березі річки Лугань, а зрештою відкотилися аж за Сіверський Донець по Щастю і Станиці Луганській", – сказав він.
Рішення штурмувати саме Іловайськ ухвалили в Міністерстві внутрішніх справ, запевнив Муженко.
"У цьому штурмі не було потреби. Він нам нічого не давав. Звичайно, це був вузол, через який ішли поставки техніки і озброєння з Росії. Але коли ми перерізали залізницю в районі Кутейнікового (а Іловайськ розташовується вище), у штурмі Іловайська не було сенсу. Йти на оточення самого Донецька за рахунок Іловайська – це був найбільш ресурсно витратний і небезпечний варіант із воєнної точки зору. Це була ініціатива керівництва МВС. Там були добровольчі батальйони, які ні Генеральному штабу, ні штабу АТО не підпорядковувалися взагалі. Керівництву АТО взагалі не була відома точна кількість залучених бійців. Батальйон МВС "Азов" зайшов в Іловайськ і вийшов, "Шахтарськ" зайшов і вийшов. Тобто була дезорганізація, відсутнє управління та планування бою, не налагоджена взаємодія, і як результат – хаос. Неповні роти називалися батальйонами", – додав він.
На думку Муженка, який під час штурму Іловайська очолював Генштаб ЗСУ, з військово-професійного погляду "ні командування, ні особовий склад до здійснення воєнних дій підготовленими не були".
