+22 Київ
Про це повідомило видання "Думська".
Згідно з релізом патрульної поліції області, заходи безпеки посилили по всьому місту. Куликове поле та прилеглу територію патрулювали поліцейські і нацгвардійці.
"Суспільне" поговорило з очевидцями подій. Експерт групи "2 травня", одеський активіст Владислав Балінський розповів, що зіткнення почалися приблизно о 15.00 на Грецькій площі, біля ТРЦ "Афіна".
"Це були не просто вуличні бійки чи щось таке, це були вуличні бої фактично, де з одного боку за єдність України боролися патріоти, а з іншого боку були представники прибічників Росії", – наголосив він.
Того дня в Одесі відбувався марш єдності, футбольні фанати "Металіста" та "Чорноморця" зібралися на Соборній площі, розташованій поряд із Грецькою, нагадує блогерка Олена Добровольська.
"Беззбройні, лише з жовто-блакитними прапорами. Вдягнені не для вуличних боїв, – описала вона вболівальників на марші. – І натомість організовані колони проросійських бойовиків, екіпірованих, готових до бійок, у супроводі продажних міліціянтів (це вже потім вони стали називатися поліцією, велика частина з них пізніше не пройшла переатестації, але поновилася через суд). І у проросійських бойовиків, і у міліції тоді був червоний скотч на рукаві як ідентифікація "своїх".
Добровольська наголосила, що того дня одесити довели "всьому світові, що Одеса – це українське місто".
Одного з учасників маршу, десятника одеського "Правого сектору" Ігоря Іванова було вбито під час сутичок на Грецькій площі, зазначає "Суспільне". Ще один учасник маршу – Андрій Бірюков – дістав там поранення і помер на Дерибасівській вулиці.
Іванову, який став першою жертвою, на розі Дерибасівської встановлено меморіальну дошку, там же – меморіал, куди щороку приносять квіти.
Також на Грецькій площі того дня загинуло четверо представників "Антимайдану" (Євген Лосинський, Олександр Жульков, Геннадій Петров та Микола Яворський). Справу про вбивство шістьох осіб у центрі Одеси того дня розслідують досі.
Як згадує Балінський, це були вуличні бої з використанням димових шашок та вогнепальної зброї.
"Табори "Антимайдану", "Народної дружини" просувалися з боку Олександрівського проспекту по вулиці Буніна та потрапляли в цей провулок. Спочатку був напад мобільної групи через Дерибасівську на частину "Самооборони" та ультрас, які стояли з боку Грецької площі. І ось у цій частині, за барикадою було довге протистояння", – розповів він.
Інший співрозмовник "Суспільного" – Дмитро – продовжив, що після сутичок у центрі міста патріотичні сили рушили до Куликового поля, де тоді стояло наметове містечко "Антимайдану".
"Там п’ять наметів стояли посеред сцени, якраз навпроти центрального входу. У них там була харчевня. Вони годували своє військо. Між наметами були мішки з піском, барикади, колючка всяка. І вони тут, між наметами, тренувалися потихеньку. Ми прийшли, а тут уже палилися якісь папери, якесь багаття вже горіло. Прийняли рішення: намети розбирати не будемо – хай горять нахрін. Коли ми сюди прийшли, тут людей уже, звісно, було небагато, вони вже всі були у приміщенні. Коли ми сюди прийшли, вони добігали", – сказав він.
Колишній заступник голови обласної державної адміністрації Віталій Свічинський повідомив, що представники проукраїнського табору намагалися допомогти антимайданівцям, які перебували у Будинку профспілок.
"Ці всі проросійські елементи сховалися, це важко сказати, вони зайшли у будівлю і почали звідти жбурляти "коктейлі Молотова", почали стріляти у громадян і так далі. Більшість тих "коктейлів Молотова" розбивалися прямо в будівлі. Це не був свідомий підпал. Вони підпалювали самі себе. Ми як самооборона прийняли для себе важке рішення і ми робили все можливе, аби врятувати громадян, які фактично у палаючій будівлі знаходяться. Я вважаю, що 2 травня можна прирівняти до військових дій. Це було протистояння нерегулярних військ фактично РФ, завербованих людей і нерегулярних військ України. У той момент нерегулярні війська України просто перемогли і показали, яким чином треба було діяти всім, хто опинився в подібній ситуації, у тому числі й на сході України", – заявив він.
Воєнними діями зіткнення назвав також одеський активіст Дем'ян Ганул.
"Дев'ять років тому в Одесі відбулася військова операція із застосуванням вогнепальної зброї та громадян іншої країни, це ніякі не заворушення, це частина війни, яка триває досі. Дякувати Богу та патріотам України, ми того дня перемогли", – написав він у Facebook.
Журналістка й учасниця групи "2 травня" Зоя Казанжи в коментарі "Суспільному" наголосила, що "жоден лідер "Антимайдану" не постраждав".
"Вони всі щасливо втекли спочатку у Крим, потім засвітилися десь у Донецьку, а зараз живуть у Москві. Їхня сфера уваги – це Одеса. Ніхто не покараний, був затриманий [Сергій] Долженков, так званий Капітан Какао, який просидів довго у СІЗО, були дуже великі проблеми із судом, тому що, знову ж таки, не були зібрані нормально докази через знищення, через вимиті вулиці і Грецьку площу, через те, що багато зі свідків утекли", – розповіла вона.
У Facebook Казанжи опублікувала фото антимайданівців в Одесі 2014 року.
"Подивіться на світлини того часу. Ось оце все могло тоді перемогти. Але ні. Перемогли ми", – наголосила вона.
Українця Долженкова і громадянина Росії Євгена Мефьодова обвинувачували в організації заворушень, але їх виправдали. Пізніше їх знову заарештували і 2019 року обидва вийшли із СІЗО під заставу, згодом у межах обміну утримуваними особами їх було видано Росії, повідомила "Українська правда".
У справі 2 травня фігурують також колишній начальник обласного управління МВС Петро Луцюк та його заступник Дмитро Фучеджи.
Держбюро розслідувань 2022 року встановило, що Фучеджи керував представниками "Антимайдану", які влаштували заворушення 2 травня. 4 травня 2014 року через навмисну бездіяльність Фучеджи, якого після заворушень у місті призначили в.о. начальника ГУ МВС України в Одеській області, антимайданівці захопили будівлю управління міліції та звільнили 63 своїх прибічників. Водночас Фучеджи віддав усний наказ відкрити камери та звільнити затриманих. 18 квітня 2023 року Фучеджи засудили до 15 років позбавлення волі та позбавлення звання полковника, але заочно, оскільки він утік з України у травні 2014 року.
Луцюк, на думку слідства, мав оголосити спеціально розроблений для запобігання масовим заворушенням оперативний план "Хвиля", щоб локалізувати сутички в центрі Одеси, але цього не зробив. Унаслідок сутичок у центрі міста та пожежі у Будинку профспілок загинуло 48 людей, понад 200 дістали поранення. Події 2 травня активно використовувала російська пропаганда для нагнітання антиукраїнських настроїв.
Справу Луцюка розглядає Приморський районний суд Одеси, пишуть "Ґрати". Його обвинувачують у ненаданні допомоги, зловживанні владою та службовому підробленні.
