+2 Київ
"Спочатку орки не пускали нашу допомогу і забирали все. Це були буряти. Я сказав би, вони були схожі на бомжів. Коли я побачив їх уперше, не повірив, що вони солдати. Єдине, що на це вказувало, – зброя та наявність колорадських стрічок, якими вони були обв'язані з ніг до голови. Після того, як я бачив українських хлопців на блокпостах, дивлячись на росіян, думав, що потрапив кудись у чистилище. Вони були такі брудні, ніби у Ворзелі років зо два стояли і не милися, і дуже голодні", – наголосив Гудаускас.
За його словами, гарячий хліб спочатку був перепусткою на окуповані території.
"Одного разу я віз собачий корм. Там були німецькі консерви. Буряти забрали цілий пакунок, а потім ще сказали, що дуже смачні консерви. У принципі, оскільки вони були голодні, я щоранку заїжджав у "Сільпо" і купував гарячий хліб. Цей хліб був моєю перепусткою. Вони чуманіли від нього, казали, що такого смачного ще не їли", – повідомив волонтер.
Він наголосив, що не в усі райони окупанти дозволяли доправляти людям продукти.
"Були райони, куди не дозволяли їздити. Щоразу питали, куди я прямую. Я називав вулицю, а вони казали: "Звідти не можна евакуювати, поїдеш – розстріляємо і тебе, і тих, хто сяде з тобою в машину". Я так розумію, вони просто прикривалися мирними жителями, тримали людей як живий щит, і навіть їжу туди передавати не дозволяли", – розповів Гудаускас.
Волонтер із Бучі, який урятував сотні сімей: Поки мати вмирала, стікаючи кров'ю, російські покидьки ґвалтували на її очах 15-річну доньку. Повний текст інтерв'ю
