+5 Київ
Росія завжди підтримувала в інших країнах світу лише чинну владу, навіть якщо вона не була проросійською або обходилася "неприпустимо дорого". Причина такого "консерватизму" в тому, що в Росії немає ні куражу, ні розуму, ні обачності, щоб змінювати режими під час мирних народних виступів, написав російський економіст В'ячеслав Іноземцев у колонці на сайті інтернет-видання "Газета.Ru".
Він зазначив, що вже багато років російська політична еліта веде відлік прецедентів "зміни режимів", проведених "імперіалістами" зі США і НАТО.
"Сполучені Штати, зрозуміло, виглядають для російських політиків породженням пекла – і треба визнати, що історія американських втручань у справи різних країн дійсно не може не вражати. Навіть якщо не говорити про випадки прямих військових операцій із повалення неугодних урядів (а тільки в Латинській Америці до кінця Другої світової війни їх було проведено понад 20, та й пізніше вони тривали, нехай і не з тією інтенсивністю – від Гренаду в 1983 році до Іраку у 2003-му), США практично постійно брали участь у приготуванні переворотів у різних куточках світу", – написав Іноземцев.
Економіст підкреслив, що Радянський Союз не міг похвалитися нічим таким.
"Політику підтримки режимів, які вибирали в 1960-ті і 1970 роки орієнтацію на побудову "соціалізму", проводила Москва цілком усвідомлено, але жоден режим такий не був реально створений радянськими зусиллями. Революції, повстання і громадянські війни на Кубі та в Нікарагуа, Ефіопії і Анголі, перевороти в Лівії та Єгипті – усі ці події відбулися без радянської участі, а більшість із них стали несподіваними для Кремля", – додав він.
Іноземцев зазначив, що кінець ХХ століття став часом відмови більшості провідних країн світу від прямого втручання в справи інших держав і підриву їхнього суверенітету, як це відбувалося у В'єтнамі або Афганістані, а основним важелем політичних змін стала "м'яка сила".
"Сьогодні процеси, що відбувалися протягом останніх 15 років у багатьох країнах світу, іменуються "кольоровими революціями", або прискореною демократизацією. Іноді вони відбувалися на тлі зіткнення прозахідних і традиціоналістських сил, а іноді стихійно спалахували в країнах, де диктатури ставали абсолютно нестерпними. Проте всі ці випадки об'єднувало одне: вони заставали Росію зненацька. І тому все більшою мірою лютили її керівництво і розглядалися як ворожі щодо нашої країни. До речі, якщо ми і повинні когось звинувачувати в цьому, то тільки самих себе", – написав він.
На думку економіста, Росія втрачає або вже втратила шанс активного впливу на події в пострадянських державах.
"Здатність Заходу змінювати режими під час відносно мирних народних виступів так уражає нас тому, що в Кремлі розуміють: у нас кишка тонка повторити такі експерименти. Немає ні куражу, ні розуму, ні обачності, щоб "провернути" що-небудь схоже. Та тому, що нічого цього у нас немає, російські хлопці гинуть у Сирії, захищаючи тамтешнього диктатора, а пенсії російських людей похилого віку йдуть на субсидування махінатора, який, схоже, справді уявив собі, що він зробить своїм наступником синочка-тинейджера. Ми не любимо "кольорових революцій" з однієї простої причини: ми просто не вміємо їх готувати", – резюмував Іноземцев.
"Кольорові революції" – ненасильницькі зміни керівних режимів, які пройшли в низці країн світу, зокрема в Сербії, Україні, Грузії, Киргизстані. До них іноді відносять і події "арабської весни".
Президент РФ Володимир Путін ще у 2014 році заявляв, що "зробить усе, щоб нічого такого не сталося в Росії".
