+4 Київ
Маніфестація в центрі Москви – перший крок до справжнього протесту, написав у Facebook російський журналіст Аркадій Бабченко.
Він нагадав про мітинги 2011–2012 років проти скорочення політичних свобод.
"Шість років тому я повзав на колінах, благаючи не йти із центру міста. Казав, що несанкціонований мітинг – це не так уже й страшно. Що протест в узгоджених загонах – оксюморон. Що виходити потрібно в центр і тільки в центр – Пушкінська, Манежка, Площа Революції, Тверська. Що нам потрібно протриматися всього лише кілька днів – і не з кульками, а з вогнищами – і тоді з регіонів люди поїдуть на площу ешелонами. Що йти геть не можна. Інакше кришка. Реакція буде жорстока. Мене тоді назвали провокатором, звинуватили в тому, що я хочу крові, що "ми за мирний протест", і повели всіх у загін махати кульками", – зазначив Бабченко.
Навесні 2017-го ті ж самі люди називають не узгоджену з владою ходу по Тверській "безпрецедентною акцією", поскаржився він.
"Виявилося, що виходити на "несанкт" зовсім не так страшно, правда? Зовсім інше відчуття, так? Не приниження на правах під собачим конвоєм, а вираження власної волі і почуття громадянської гідності, так? Зовсім по-іншому в очі один одному дивитися, ага? Ну, ок. Слава богу, що дійшло. Розігнали, не розігнали – тут уже не так важливо. Важливо, що вийшли. Самі. Не впрошуючи. Не в загін. Тоді і туди, коли і куди хотіли. Щоб сказати те, що і як хотіли. Це був уже паросток справжнього протесту", – уважає журналіст.
Перша спроба нав'язати владі інші правила гри не буде нічого варта без наступних, попередив автор.
"Наступні кроки – не розходитися. Не віддавати своїх. Не пропускати автозаки. Палити багаття. Виходити на вулиці. І – сидіти, сидіти, сидіти. Поки не доб'ємося виконання вимог. Суть вимог – насправді питання вже десяте. Гасла, заявлені цілі, Дімон, не Дімон – усе це фігня. Це не важливо. Для початку можна виходити з якими завгодно чолобитними, це не має жодного значення. Навіть кількість людей не важлива. Важливо зробити перший крок і потім не віддати його назад", – стверджує Бабченко.
Він не заперечив, що такі стадії опору владі будуть тривалими.
"Зрозуміло, що цю диктатуру не сколупнути, але віджимати у неї потроху, п'ядь за п'яддю, не даючи розвернутися на повну, – можна. Ось це – і справді цілком реально. Постійний тиск на владу. Постійне смикання. Постійна скалка в дупі. Дивись, і від України врешті-решт відгребуться. Це, звичайно, не Майдан, Майдан буде, коли замість "айфонів" у руках опиняться димові шашки, а замість качечок – покришки, а батьки наступного же дня вийдуть за своїх дітей, але, як би не було, крок у цей бік зроблено", – підкреслив Бабченко.
26 березня в Москві та інших великих містах Росії пройшли демонстрації з вимогою відставки прем'єр-міністра Росії Дмитра Медведєва.
Правозахисний медіапроект "ОВС-Инфо" повідомляє про 1030 затриманих у столиці РФ.
Приводом для антикорупційних мітингів стала публікація 2 березня розслідування Фонду боротьби з корупцією під назвою "Він нам не Дімон" про "корупційну імперію" Медведєва. У фонді стверджують, що прем'єр-міністр і його оточення створили злочинну схему, засновану на благодійних фондах, якими керують друзі, однокурсники та довірені особи глави уряду.
