Порівняно з обстрілами наприкінці лютого, зараз Іран перейшов до обережнішої тактики – менших, але регулярних ударів ракетами й дронами. Аналітик Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) Том Карако зазначає, що зниження темпів запусків свідчить про ефективність ударів по іранських пускових системах, інфраструктурі й командних мережах.
Він додає, що це змушує Тегеран обережніше використовувати свої запаси, хоча частину сучасного озброєння країна, імовірно, зберігає в резерві.
Аналітик Інституту національної безпеки (INSS) Денні Цитрінович вважає, що Іран свідомо перейшов до стратегії виснаження – менших, але регулярних атак. За його оцінкою, за нинішнього темпу країна може мати досить ракет ще на кілька тижнів.
Попри окремі влучання, рівень перехоплення ракет залишається дуже високим як в Ізраїлі, так і в країнах Перської затоки. Він також підкреслює, що інформаційна війна посилює ефект від поодиноких ударів, зазначає аналітик Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS) Саша Брухманн.
Колишня радниця з розвідки уряду Великобританії Лінетт Нусбахер наголошує, що темпи запусків визначають не лише запаси, а й ризик викриття пускових позицій, які одразу стають цілями для ударів. За її оцінкою, Іран може мати від 1 тис. до 1,5 тис. балістичних ракет і здатен продовжувати обстріли ще тиждень-два.