0 Київ
Еммануель Макрон: Із нашої останньої розмови напруженість і далі зростає. Ти знаєш мою прихильність до діалогу і рішучість його продовжувати. Спочатку я хотів би дізнатися твоє бачення ситуації, а потім скажи мені прямо, як ми це обидва робимо, які твої наміри. Потім я хочу зрозуміти, чи є ще якісь розумні дії, які можна зробити, і що я можу ще запропонувати.
Володимир Путін: Що я ще можу сказати? Ти сам бачиш, що діється. Ти і канцлер [Німеччини Олаф] Шольц сказали мені, що [президент України Володимир] Зеленський був готовий зробити жест, що він підготував проєкт закону для імплементації Мінських угод... Фактично наш дорогий колега пан Зеленський нічого не робить. Він бреше вам. … Я не знаю, чи ти чув його вчорашню заяву, що Україна повинна мати доступ до ядерної зброї.
Дипломатичний радник Еммануель Бонн (за кадром): "Але ні, нісенітниця".
Я також чув твої коментарі на пресконференції в Києві 8 лютого. Ти сказав, що Мінські угоди потрібно переглянути, цитую, "щоб їх можна було застосувати".
Радники Макрона (за кадром): "Ні, він (Макрон. – "ГОРДОН") цього не говорив", "Я скажу йому, щоб він не вступав із ним у ґрунтовну розмову".
Макрон: Володимире, по-перше, я ніколи не говорив, що Мінські угоди потрібно переглянути. Я цього не говорив ні в Берліні, ні в Києві, ні в Парижі. Я сказав, що їх потрібно ухвалити, а їхніх положень має бути дотримано. У мене зовсім інше уявлення про події останніх днів.
Путін: Послухай, Еммануелю, я не розумію, у чому ваша проблема із сепаратистами. Принаймні вони зробили все необхідне, на нашу вимогу, щоб розпочати конструктивний діалог з українською владою.
Макрон: Щодо того, що ти сказав, Володимире, кілька зауважень. По-перше, Мінські угоди є діалогом із вами, у цьому ти абсолютно маєш рацію. У цьому контексті не очікували, що основою обговорення стане документ, наданий сепаратистами. Отож, коли твій переговірник намагається змусити українців обговорювати сепаратистську "дорожню карту", він виявляє неповагу до Мінських угод. Сепаратисти – не ті, хто вноситиме пропозиції щодо [зміни] українських законів.
Путін: Звісно, ми маємо дуже різне бачення ситуації. Під час нашої минулої розмови я нагадав тобі й навіть прочитав статті 9, 11 та 12 Мінських угод.
Макрон: Вони в мене перед очима! Там чітко написано, що пропозицію України має бути погоджено з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей у межах тристоронньої зустрічі. Це саме те, що ми пропонуємо зробити. Тож я не знаю, де твій юрист вивчав право. Я просто дивлюся на ці тексти і намагаюсь їх застосувати! І я не знаю, який юрист міг тобі сказати, що в суверенній державі тексти законів складають сепаратистські групи, а не демократично обрана влада.
Путін (роздратованим тоном): Це не демократично обраний уряд. Вони прийшли до влади в результаті перевороту, там люди горіли живцем, це була кривава лазня, і Зеленський – один із тих, хто несе за це відповідальність.
Послухай мене уважно: принцип діалогу полягає в тому, щоб враховувати інтереси іншої сторони. Пропозиція існує, сепаратисти, як ти їх називаєш, спрямували її українцям, але не дістали відповіді. Де тут діалог?
Макрон: Але це тому, як я тобі казав, що нас не цікавлять пропозиції сепаратистів. Ми просимо, щоб вони відповідали на пропозиції українців – і все має бути зроблено саме так, оскільки це закон! Те, що ти щойно сказав, викликає сумніви, наскільки ти сам готовий дотримуватися Мінських угод, якщо, на твою думку, тобі доводиться мати справу з нелегітимною владою терористів.
Путін (дуже роздратовано): Послухай мене уважно. Ти мене чуєш? Я ще раз повторю. Сепаратисти, як ти їх називаєш, відреагували на пропозиції української влади. Вони відповіли, але ця сама влада не наслідувала їхній приклад.
Макрон: Так, окей. На підставі їхньої відповіді на пропозиції України я пропоную тобі, щоб ми вимагали від усіх сторін провести зустріч у межах робочої групи та продовжити рухатися вперед. Уже завтра можна попросити, щоб цю роботу було зроблено, і вимагати від усіх зацікавлених сторін відмовитися від політики "порожнього крісла". Однак останні кілька днів сепаратисти не висловлювали бажання вступати в цю дискусію. Я негайно вимагатиму цього від Зеленського. Ми домовилися? Якщо так, то я почну і завтра вимагатиму влаштувати зустріч.
Путін: Домовмося. Щойно ми закінчимо нашу розмову, я вивчу ці пропозиції. Але від початку треба було тиснути на українців, тільки ніхто не хотів цього робити.
Макрон: Ну ні, я роблю все можливе, щоб підштовхнути їх, ти добре це знаєш.
Путін: Знаю, але, на жаль, це неефективно.
Макрон: Мені треба, щоб ти мені трохи допоміг. Ситуація на лінії зіткнення [сторін конфлікту на Донбасі] дуже напружена. Я справді вчора телефонував Зеленському і закликав його до спокою. Я знову йому скажу, що всім треба заспокоїтися: заспокоїти [людей] у соціальних мережах, заспокоїти армію України. Але що я ще бачу – ти можеш закликати заспокоїтися свої війська, які майже зайняли позиції. Учора було багато обстрілів. Що ти скажеш, як розвиватимуться [російські] військові навчання?
Путін: Навчання йдуть за планом.
Макрон: Тобто сьогодні ввечері вони закінчаться, так?
Путін: Так, мабуть, сьогодні, але ми точно залишимо війська на кордоні, доки ситуація на Донбасі не вирішиться. Рішення буде ухвалено після обговорення з міністерствами оборони та закордонних справ.
Макрон: Добре. Володимире, я скажу тобі щиро, для мене першорядне завдання – повернути обговорення у правильне русло і знизити рівень напруженості. І мені важливо, і я справді прошу тебе про це, щоб ми втримали ситуацію під контролем. Нині це найголовніше. І я дуже розраховую на тебе. Не піддавайся провокаціям, хоч би які вони були в наступні години й дні.
Я хотів зробити тобі дві дуже конкретні пропозиції. Перша – у найближчі кілька днів організувати в Женеві зустріч між тобою та президентом [США Джо] Байденом. Я розмовляв із ним у п'ятницю ввечері й запитав, чи можу зробити тобі цю пропозицію. Він попросив передати тобі, що він готовий. Президент Байден також обмірковував відповідні способи деескалації ситуації, щоб водночас врахувати твої вимоги й чітко підійти до питання НАТО та України. Назви дату, яка тобі підходить.
Путін: Дякую, Еммануелю. Для мене завжди велике задоволення і велика честь говорити з твоїми європейськими колегами, як і зі Сполученими Штатами. І мені завжди дуже приємно говорити з тобою, бо маємо довірчі стосунки. Отже, Еммануелю, я пропоную все переграти. Насамперед треба заздалегідь підготувати цю зустріч. Лише після цього ми зможемо говорити – інакше, якщо ми прийдемо ось так, щоб поговорити про все і ні про що, нас просто засудять.
Макрон: Але чи можна сьогодні сказати, за підсумками цих обговорень, що ми загалом домовилися? Я хотів би дістати від тебе чітку відповідь. Я розумію твоє небажання називати дату, але чи ти готовий забігти вперед і сказати: "Я хочу провести двосторонню зустріч із американцями, а потім – розширену з європейцями". Чи ні?
Путін: Це пропозиція, яка заслуговує на увагу, і якщо ти хочеш, щоб ми її добре сформулювали, то я пропоную доручити нашим радникам зателефонувати, щоб домовитися… Але загалом я згоден.
Макрон: Дуже добре, ти підтвердив, що загалом згоден. Я пропоную нашим співробітникам […] спробувати підготувати спільну заяву, на кшталт пресрелізу за підсумками цієї розмови.
Путін: Чесно кажучи, я збирався пограти в хокей. Говорю з тобою зі спортзалу перед тренуванням. Але спершу я зателефоную своїм радникам.
Макрон: У будь-якому разі, дякую тобі, Володимире. Будемо на зв'язку. Як щось проясниться – телефонуй мені.
Путін: (французькою): Дякую вам, пане президенте.
