Президент США Дональд Трамп пригрозив ввести 100-відсоткові мита на російський імпорт, але обсяг російських продажів в Америку торік сягнув лише $3 млрд, або 0,65% від загального обсягу експорту, ідеться у статті. Набагато важливішим було попередження про те, що США також введуть вторинні мита для країн, які купують російську нафту й нафтопродукти. Якби США припинили постачання, це стало б переломним моментом. Загальний виторг Росії від продажу нафти торік сягнув $192 млрд.
Три чверті російської нафти йде до Китаю та Індії. Ні Індія, ні Китай не змогли б переорієнтувати свої закупівлі нафти в цей період, навіть якби захотіли, а усунення Росії з глобальної ситуації дестабілізувало б ринок і призвело б до зростання цін на бензин у США.
Однак це також акцентує, що людина, яка найкраще може змусити нелегітимного президента РФ Володимира Путіна змінити курс щодо України, – це не Трамп, а глава КНР Сі Цзіньпін, пише видання.
З огляду на все, Сі Цзіньпін не має наміру це робити. У вівторок глава КНР зустрівся з міністром закордонних справ Росії Сергієм Лавровим і заявив, що Росія та Китай мають "зміцнити взаємну підтримку". Водночас МЗС КНР засудило погрозу введення мит. Раніше цього місяця, заявляючи про нейтралітет щодо війни в Україні, міністр закордонних справ Китаю Ван І сказав своїй колезі з Євросоюзу Каї Каллас, що вторгнення Путіна стало "благословенням" для Пекіна, оскільки воно дало змогу Заходу зосередитися на Європі, а не на Тихоокеанському регіоні.
Видання зазначає, що Китай уже постачає в Росію широкий спектр товарів подвійного призначення, які можуть мати цивільне застосування, але також є важливими для воєнної машини Путіна. Ці товари варіюються від оптоволоконних кабелів, які використовують для керування безпілотниками, що не піддаються придушенню, до нітроцелюлози, котру використовують як сировину для боєприпасів.
Генеральний секретар НАТО Марк Рютте нещодавно заявив, що якщо Сі Цзіньпін вирішить захопити Тайвань, він, найімовірніше, накаже Путіну атакувати Європу для відволікання уваги, і Путіну доведеться підкоритися. Видання вважає це перебільшенням, проте зазначає, що Москва тихо і часом неохоче погоджується з Пекіном.
Водночас Сі Цзіньпін не поспішає із закінченням війни в Україні, ідеться в публікації. Окрім відволікання західних ресурсів та уваги, це ще більше посилює залежність Москви від Пекіна.