На ЧАЕС живе грибок, який "живиться" випромінюванням. Він може допомогти в космічних подорожах

Після катастрофи 1986 року навколо станції створили 30-кілометрову зону відчуження, проте вчені продовжили дослідження впливу радіації на довкілля. 1997 року українська мікологиня Неллі Жданова виявила чорну плісняву на стінах і стелях зруйнованого реактора. Виявилося, що грибок не уникає радіації, а навпаки, тягнеться до неї.

Основну роль у цьому процесі грає меланін – пігмент, який містять клітинні стінки грибів. Дослідження продемонструвало, що під час впливу радіоактивного цезію такі гриби ростуть приблизно на 10% швидше. Учені назвали цей процес радіосинтезом – перетворенням іонізувального випромінювання на енергію, придатну для росту.

Пізніше зразки того самого виду грибка Cladosporium sphaerospermum передали на Міжнародну космічну станцію. У разі сильної космічної радіації вони росли в 1,21 раза швидше, ніж контрольні зразки на Землі, і навіть частково екранували випромінювання.

Це відкриття може мати практичне значення для майбутніх космічних місій, зазначає видання. Замість важких металевих екранів від радіації вчені розглядають можливість використання "живих" стін із грибів для захисту астронавтів на Місяці й Марсі. Такі конструкції могли б рости просто на місці й самовідновлюватися.