0 Київ
За його словами, він та інші прибічники політика вирішили шукати шляхів обміну після початку повномасштабної війни, розв'язаної РФ проти України.
"По-перше, тому що після початку війни стало зрозуміло, що всі "червоні лінії" вже пройдено і що політичної та репутаційної ціни для режиму [президента РФ Володимира] Путіна більше немає. Отже, того, що раніше стримувало Путіна, щоб закінчити замах на Олексія, теж немає. По-друге, тому що Олексій мав стати найгучнішим і найвиднішим опонентом війни, щоб її закінчити якнайшвидше", – сказав Грозєв.
Він стверджує, що Путін також був у курсі схеми обміну ув'язненими, яку готували. Головною метою президента РФ було отримати засудженого в Німеччині офіцера спецпризначення Федеральної служби безпеки РФ Вадима Красікова, якого засуджено в Німеччині за вбивство 2019 року чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі.
"Коли я дивився інтерв'ю [Путіна американському журналістові Такеру Карлсону], і, знаючи те, що зараз тобі розповідаю, я взагалі дивився на нього і думав, який він злий на те, що йому нахабно запропонували Навального за Красікова. Він звертався безпосередньо до американців, яких Путін реально вважає власниками Німеччини. Він почав говорити: "Що ж ви робите, зателефонуйте цьому своєму васалу і скажіть, щоб він віддав мені Красікова, а я вам одразу віддаю Евана [Гершковича]". Це був крик душі для мене. Він якось [сильно] обурювався через цю пропозицію... Найважливіше для мене тоді було, щоб Захід не ухилився, залишився при своєму. І вони залишилися до останнього на своєму: "Ми хочемо Навального", – розповів Грозєв.
"Моральна математика", яка змусила Навального повернутися в РФ до початку повномасштабного вторгнення в Україну, змінилася, зазначив журналіст.
"Ми почали будувати дуже багатосторонню угоду, у якій брало участь багато країн. Де, з одного боку, Росія мала звільнити американських громадян, яких побільшало під час нашого проєкту, тому що вони заарештували нашого колегу [журналіста американського видання The Wall Street Journal] Евана Гершковича. Але й політв'язнів певну кількість – практично намагалися [обміняти всіх] на всіх. Але для цього треба було знайти таку саму кількість злочинців, убивць або просто російських шпигунів, які сидять у західних в'язницях... Вони сидять у різних країнах – в Америці, у Європі, у Польщі, у Норвегії, у Бразилії, ми створили якийсь список для обміну. Дуже сподівалися, що він стане списком для реального обміну. Й оптимізм за день до вбивства був дуже високим. Але наступного ранку ми дізналися цю сумну звістку", – описав розвиток подій керівник Bellingcat.
