"Політика Німеччини стосовно [газопроводу] "Північний потік", НАТО, умиротворення [президента РФ Володимира] Путіна, ненадання Україні озброєння тощо виглядає послідовною, але чомусь Росія неочікувано взяла й напала на Україну. Моя теза в німецькому публічному просторі така: політика стосовно Росії повинна бути критично переглянута, для того щоб подібні провали, катастрофи не повторювалися в майбутньому. Важливо самим німцям зрозуміти, як так сталося, що їм роками розповідали байки, що "Північний потік" жодним чином не збільшує залежність Німеччини від Росії в плані енергоносіїв. До того ж уся енергетична політика була спрямована стосовно Росії – нібито це не становить жодної небезпеки", – сказав Мельник.
Він каже, що Німеччина "перетворилася на енергетичного васала Росії" і стала заручником політики останніх років.
Ситуація з енергозалежністю поступово змінюється, зазначив посол, звернувши увагу на дії віцеканцлера Роберта Габека, "який їздить по всьому світу, арабськими країнами і шукає можливості закупівлі як нафти, так і скрапленого газу".
Термінали для скрапленого газу, які дають змогу відмовитися від російського газопровідного газу, запрацюють у Німеччині не раніше ніж у першій половині 2023 року, сказав Мельник. Тоді, на його думку, зникне пастка, "у яку низка попередніх урядів, не тільки ті, які очолювала пані [Ангела] Меркель, загнали саму Німеччину й позбавили її будь-якого геополітичного маневру".
Зараз у Німеччині немає жодного політика, який не хотів би позбутися залежності від російських енергоресурсів, сказав посол.
"Але питання в тому, що всі заручники. Тому той самий Габек, із яким досить довірчий контакт, визнає, що за всього бажання "ми не можемо стрибнути через голову", тому що попередній уряд завів їх у таке жалюгідне становище", – додав він.
Мельник також сказав, що ексканцлер Німеччини Герхард Шредер, якого неодноразово критикували в Німеччині через зв'язок із Росією, залишається членом Соціал-демократичної партії ФРН, але від нього "відмежувалися всі".
"Зараз у нього не залишилося союзників, тому навіть загроза введення санкцій не змусила його самого відмовитися від цих останніх посад у "Газпромі". Пан Шредер – лакмусовий папірець того, наскільки важко Німеччина готова прощатися зі своїм російським газовим, нафтовим, енергетичним, лобістським минулим. Він самовиключився із цього політичного треку. Він не з'являється у ЗМІ. Але й надалі залишається переконаним: усе, що він робив, було правильним. Нібито його контакти з Путіним були в інтересах Німеччини і дозволили німецькій економіці стати такою міцною", – додав дипломат.
Контекст
Шредер був главою уряду Німеччини з 1998-го до 2005 року. Він товаришував із Путіним, коли був канцлером ФРН, а після звільнення з посади тривалий час працював у підконтрольних РФ енергетичних компаніях, зокрема, у Nord Stream AG та Nord Stream 2 AG, які є операторами двох газопроводів "Північний потік". Окрім того, із 2017 року колишній канцлер Німеччини очолював наглядову раду директорів державної нафтової компанії "Роснефть".
У травні 2022 року, за три місяці після нападу Росії на Україну, канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що Шредер має відмовитися від своїх повноважень у російських компаніях. Того самого місяця Шредер пішов із "Роснефти". Шредер назвав війну РФ проти України "помилкою", але підкреслив, що не шкодує про свою позицію щодо Росії і вважає за необхідне зберігати відносини з нею. Політик заявив, що дистанціювання від президента РФ "позбавило б його довіри єдиної людини, яка може покласти край війні, – Путіна".
Мельник послідовно критикує владу Німеччини за її ставлення до Росії. Зокрема, він висловив подив і жаль після заяв Меркель про те, що вона "досить докладала зусиль" для запобігання ескалації російської агресії проти України.
За даними німецького уряду станом на 16 травня, залежність Німеччини від російської нафти знизилася із 35% до 12% за період від початку військового вторгнення Росії в Україну.
ЗМІ повідомляли, що Німеччина також готується до ймовірної раптової зупинки постачання російського газу, розробляючи екстрений пакет, який може передбачати контроль над критично важливими компаніями.