"[У Берліні] я запитав у посла: "Моя дружина на мене тут чекає?" Він каже: "Ні. Тут багато журналістів. Вона на вас чекає у Франкфурті. І ми вас зараз відвеземо. Американці, [які брали участь в обміні], одразу ж телефонують у Держдепартамент, повідомляють, що зі мною все гаразд, і везуть мене в аеропорт. Уже американським літаком перевозять до Франкфурта. Заходжу в кімнату – там Авіталь, яку я не бачив 12 років. Я їй кажу на івриті: "Вибачте мені, я трошки затримався", – зазначив він.
Дисидент пояснив, що до Ізраїлю він летів із дружиною маленьким літаком, який надіслали з Ізраїлю.
"Відчиняються двері літака – Авіталь каже мені: "Це наш прем'єр-міністр Шимон Перес". [Зустрічали в аеропорту] прем'єр-міністр, двоє чи троє міністрів, вищі рабини Ізраїлю. Найголовніше – було кілька тисяч молоді, людей, які боролися, які нас зустріли. І ми всі поїхали до готелю. День, який розпочався у в'язниці, закінчився великим святкуванням. Тож я знаю, що означає потрапити з пекла в рай. [...] Це було драматичне сходження. Я як узяв Авіталь за руку ще в аеропорту – кілька днів боявся відпустити її. Бо боявся, що знову прокинуся в карцері, як уже багато разів бувало. Відчуття казковості було", – розповів Щаранський.
Контекст
Щаранський народився 1948 року в Україні, у Донецьку (тоді мав назву Сталіно). Його дружина Авіталь – родом з України.
Щаранський закінчив Московський фізико-технічний інститут (спеціальність – "прикладна математика"). Після здобуття вищої освіти працював у Всеросійському науково-дослідному інституті з перероблення нафти (ВНДІ).
1973 року подав документи на виїзд до Ізраїлю, але дістав відмову. Тоді ж його звільнили із ВНДІ. До середини 1970-х став активним учасником еміграційного руху євреїв-відмовників і одним з ініціаторів створення Гельсінської групи в Москві. Був помічником академіка Андрія Сахарова. Брав активну участь у єврейському русі в СРСР, демонстраціях і голодуваннях протесту.
У 1977 році його заарештували за обвинуваченням у зраді Батьківщини та антирадянській агітації. Як стверджувало обвинувачення, Щаранський діяв за завданням іноземних розвідувальних служб. У 1978 році його засудили до 13 років позбавлення волі. В ув'язненні неодноразово потрапляв у штрафний ізолятор, оголошував голодування, десятки разів зазнавав примусового годування. 1986 року його звільнили в межах обміну, після чого він емігрував до Ізраїлю.
У 1995 році заснував і очолив партію "Ісраель ба-Алія", яка захищає інтереси репатріантів із колишнього СРСР.
Щаранський був депутатом ізраїльського парламенту. Обіймав посади міністра промисловості й торгівлі (1996–1999), глави МВС (1999–2000), міністра будівництва (2001–2003), міністра у справах Єрусалима (2003–2005). У 2009–2018 роках був головою виконавчого комітету Єврейського агенства.
2006 року тодішній президент США Джордж Буш нагородив Щаранського Президентською медаллю Свободи, яка є вищою цивільною нагородою Америки.
+2 Київ
