Виїзне засідання суду відбулося у слідчому ізоляторі Гомеля.
Тихановський дістав 18 років колонії посиленого режиму. Суд вважав, що він із соратниками "тривалий час займалися підготовкою та організацією масових заворушень у Білорусі".
"Доведено безпосередній взаємозв'язок скоєних блогером злочинів із діяльністю екстремістів, які маніпулювали суспільною свідомістю за допомогою деструктивних Telegram-каналів", – зазначили в повідомленні.
Автора Telegram-каналу "Беларусь головного мозга" Ігоря Лосика та автора YouTube-каналу MozgON Володимира Цигановича засудили до 15 років позбавлення волі. Оператора YouTube-каналу "Страна для жизни" Артема Сакова – до 14 років, модератора соцмереж того самого проєкту Дмитра Попова – до 16 років, опозиціонера Миколу Статкевича – до 14 років.
Судовий процес над опозиціонерами відбувався в закритому режимі. Портал TUT.BY 15 червня писав, що Гомельський обласний суд ухвалив рішення про такий формат процесу "з метою гарантування безпеки учасників процесу та захисту таємниці, що охороняється законом".
Видання зазначило, що кількох політв'язнів у Білорусі вже судили в закритому режимі, але процес відбувався в будівлі суду і рідні, слухачі та преса "хоча б частково змогли потрапити на оголошення".
Контекст
11 березня цього року Слідчий комітет Білорусі висунув остаточне обвинувачення Тихановському та іншим фігурантам кримінальної справи, у якій він проходить. Йому інкримінували чотири статті Кримінального кодексу Білорусі: ч. 1 ст. 293 (організація масових заворушень); ч. 3 ст. 130 (розпалювання соціальної ворожнечі); ч. 2 ст. 191 (перешкода роботі ЦВК); ч. 1 ст. 342 (організація дій, які грубо порушують громадський порядок).
Тихановський – білоруський блогер, автор YouTube-каналу "Страна для жизни" (у нього понад 300 тис. підписників). У травні 2020 року Тихановський оголосив про намір брати участь у президентських виборах у Білорусі, того самого місяця його взяли під варту.
ЦВК відмовила в реєстрації Тихановського кандидатом у президенти, після чого про намір балотуватися у президенти заявила його дружина Світлана. Тихановську зареєстрували кандидаткою, довкола її кандидатури об'єдналися штаби інших опозиційних кандидатів, яких не було допущено до виборів.
Президентські вибори в Білорусі відбулися 9 серпня. За офіційними даними, перемогу на них здобув Олександр Лукашенко, який перебував при владі з 1994 року, за нього проголосувало 80,1% виборців. Друге місце із 10,1% голосів посіла Тихановська. Водночас альтернативні екзитполи свідчили про впевнену перемогу Тихановської.
Після виборів у Білорусі розпочалися масові акції протесту незгодних із їхніми результатами (на піку в мітингах брало участь по кілька сотень тисяч людей, від початку 2021 року протестна активність впала).
За даними правозахисного центру "Весна", із серпня на акціях затримали понад 25 тис. осіб, сумарно вони дістали 83 тис. діб арешту. Влада заявила про чотирьох загиблих учасників мітингів, опозиція – про вісьмох. Станом на 14 грудня в Білорусі визнали політичними ув'язненими 920 осіб.
Тихановська після виборів була змушена покинути Білорусь.
0 Київ
