-3 Київ
Засідання міжнародних форумів типу "Двадцятки", яка закінчилася в Буенос-Айресі, є закритими. Що Путін говорив там на офіційних засіданнях та неформальних зустрічах, точно невідомо. Зате про це можна дістати уявлення з того, що ним було сказано на прес-конференції, яка відбулася відразу ж після завершення G20.
1. Т. зв. "Таємне проникнення".
Путін: "...ми виклали свою позицію, та й не тільки позицію, ми виклали хронологію розвитку ситуації. Проти цього важко щось заперечити. Які можуть бути заперечення, якщо в судновому журналі прямо записано, що цим кораблям ставлять завдання таємно проникнути в наші територіальні води і таємно пройти Керченську протоку? Що це таке? Це спланована провокація, так і є. Із документів вбачається і зі свідчень самих моряків. От і все. Ну що тут скажеш? Тут заперечити нічого".
Природно, заперечити є що.
По-перше, у контрольному листі готовності МБАК "Нікополь" до виходу в море поставлено завдання не "прихованого проникнення в територіальні води Росії", а "прихованого переходу до КЄК" (Керч-Єнікальського каналу), тобто нейтральними водами Чорного моря до підходу до Керчі. Завдання прихованого проникнення в територіальні води Росії в документі немає:
Фото: yaplakal.com
"Перехід здійснювати скритно, поза межами берегових та морських районів спостереження ЧФ РФ та берегової охорони ФСБ РФ. Прохід через КЄК здійснити під буксиром. Буксир – РБ "Яни-Капу". Під час виконання завдань основні зусилля зосередити на прихованому проході до КЄК та його проходженні".
По-друге, не має жодного значення, що написано в судновому журналі або будь-якому іншому документі. Що має значення – це те, які саме дії було здійснено або ж не здійснено українськими кораблями. Інформували їхні капітани про свій намір пройти протокою російські служби чи ні. Як відомо, українські кораблі підійшли до Керченської протоки і, перебуваючи ще на відстані не менше ніж 20 миль до найближчого берега, офіційно поінформували російські технічні служби про намір пройти протокою. Для уточнення того, що було насправді, можна скористатися навіть не українськими заявами, а офіційним документом ФСБ Росії:
"05.35 БАК "Бердянськ" (позивний "Шхуна-175") повідомив на пост технічного спостереження (м. Такіль) про планований прохід кораблів ВМС України (буксира "Яни Капу" (позивний "Десна-947"), БАК "Нікополь" (позивний "Шхуна-176"), БАК "Бердянськ" (позивний "Шхуна-175") у порт Бердянськ Керченською протокою о 06.00 за київським часом (07.00 мск)".
Скріншот: aillarionov.livejournal.com
Отже, не було не тільки жодного прихованого проникнення в чиї-небудь води, але навіть і спроби такого прихованого проникнення.
2. Т. зв. "відсутність запиту на повернення моряків".
Путін: "Про моряків. Ні, поки що питання про обмін не стоять, і українська сторона таких питань не порушувала".
Не тільки Україна, але й низка держав і міжнародних організацій вимагали від Путіна безумовного повернення незаконно захоплених українських моряків.
3. Т. зв. "п′ятикілометрова зона".
Путін: "Угода 2003 року передбачає, що там є тільки п′ятикілометрова зона як територіальні води, а все інше море є спільним, зокрема для господарського використання. Рибалок не було навіть у п′ятикілометровій зоні...".
Достатньо поглянути на текст російсько-української угоди "Про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки" 2003 року, щоб переконатися в тому, що жодного згадування п′ятикілометрової зони в цьому документі немає.
4. "Попередній безперешкодний прохід українських кораблів".
Путін: "11 вересня підійшов такий самий караван українських військових кораблів, заявили, що хочуть пройти Керченською протокою. Їм дали лоцмана і провели. І все, спокійненько вони пішли в Маріуполь і Бердянськ без жодних проблем. Ми ж жодних проблем їм не створювали".
По-перше, прохід українських кораблів "Донбас" і "Корець" відбувся не 11, а 22 вересня.
По-друге, українські капітани не заявляли, що вони "хочуть" пройти. Надіслане ними інформаційне повідомлення російським службам було іншим – "планую заходження":
"...у радіоефірі поблизу Керчі пролунало: "Доброго ранку! Я український військовий корабель А830. Планую заходження у 12-мильну зону для проходу через Керченську протоку в Азовське море...". Саме таке повідомлення морський буксир "Корець" передав росіянам, підходячи до Керченського мосту. У власних водах проходу не "просять".
(Нижче наведено фрагмент інтерв'ю заступника начальника штабу морського командування ВМС України, капітана 1-го рангу Дмитра Коваленка виданню "Укрінформ". – "ГОРДОН")
– Чому обрали саме слово "планую" для повідомлення про прохід через Керченську протоку?
– "Планую" – спеціально було так сказано. Жодних там "прошу-прошу". Це, насправді, було дуже важливо. Ми ж зобов'язані за годину попередити – хто б там не був – що ми підходимо. Лоцмана вони нам надали безкоштовно. Самі сказали: "Портових зборів не здійснюють".
– Але ж звичайна форма звернення "прошу дозволити прохід..."?
– Так написано у правилах плавання – і наших, і в їхніх. Ми тут "маневрували". Це така військово-морська дипломатія".
По-третє, і це найголовніше, за два минулі місяці російська влада принципово змінила своє ставлення до правового статусу Керченської протоки.
Станом на 22 вересня російська влада сприймала її як внутрішні води обох держав – Росії та України – згідно з угодою 2003 року, що було підтверджено заявою представника МЗС Росії Марії Захарової 20 вересня 2018 року: "Міжнародно-правовий статус Азовського моря і Керченської протоки визначено двосторонніми міжнародними угодами, а саме угодою між Російською Федерацією та Україною про російсько-український державний кордон від 28 січня 2003 року та угодою між Російською Федерацією та Україною про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 року. У цих документах підтверджено, що "Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами Російської Федерації та України".
Однак 15 листопада 2018 року Кремль в односторонньому й абсолютно незаконному порядку анексував Керченську протоку, оголосивши її своїм "територіальним морем", про що та сама Захарова зробила заяву 15 листопада 2018 року: "Додатково хотіли б підкреслити два важливі моменти, що стосуються особливостей статусу Керченської протоки та Азовського моря. Перша наразі – під повним суверенітетом Росії як єдиної прибережної держави".
Унаслідок кремлівської анексії Керченської протоки з'явилося т. зв. "територіальне море", маніпулятивну інтерпретацію правил проходу яким було використано російською стороною для перешкоджання руху українських кораблів.
5. Т. зв. "відмова українців зробити те ж саме".
Путін: "Тут замість того, щоб зробити те ж саме, влаштували цю провокацію, хоча навіть після того, як вони порушили наші територіальні води, увійшли в наше територіальне море, усе одно їм прикордонники сказали: "Якщо ви підете в Керч, встаньте на стоянку і візьміть лоцмана". "Ні, ми туди не підемо". І відразу ж туди пішли. І почалося ось це штовхання бортами після цього. Вони ж почали витісняти їх, наші прикордонники, звідти тільки тому, що вони пішли туди, у Керч. Хоча водночас багаторазово публічно говорили про те, що міст збираються підірвати".
По-перше, українські капітани 25 листопада якраз зробили те ж саме, що й їхні колеги за два місяці до цього, 22 вересня, – вони попередили російські технічні служби про намір пройти протокою. Єдина відмінність полягала в тому, що у вересні повідомлення було надіслано за годину до підходу до 12-мильної зони, а в листопаді – за одну годину 35 хвилин.
По-друге, негайною відповіддю російської влади на надіслане повідомлення не стали ласкаві рекомендації, про які він розповідав у Буенос-Айресі, а атаки російських кораблів на українців за командою "керівництва прикордонної служби ї...ати їх так, тараном, коротше, щоб нах...й пошкодити їх усі".
Один із таранів буксира "Яни Капу" було здійснено о 7.35, інший – о 7.44. За оцінками Bellingcat, на буксир було скоєно не менше чотирьох навалів. Ці тарани, а не путінське "штовхання бортами", було здійснено не "після", а "до".
Таран ПСКР "Дон" буксира "Яни Капу". Скріншот: aillarionov.livejournal.com
По-третє, атаки на беззбройний буксир припинили лише тоді, коли до місця побиття самотнього буксира чотирма російськими військовими кораблями о 8.35 підійшли два українські артилерійські катери, і, розчехливши свої знаряддя і піднявши їх на 45°, спрямували їх у бік російських кораблів. Тоді браві вояки відступили.
По-четверте, протягом майже восьми годин – із 10.35 до 18.30 – українські кораблі були саме на тій стоянці, на яку, за словами Путіна, вони нібито "не пішли".
Скріншот: aillarionov.livejournal.com
По-п'яте, путінські "лоцмани", нібито запропоновані українцям, з'явилися приблизно о 13.05 – у вигляді пари ударних вертольотів Ка-52, які зімітували повітряну атаку на українські кораблі. За вертольотами пішли штурмовики Су-25, що випустили по українських кораблях не менше ніж вісім ракет.
Пробоїни в рубці і корпусі "Бердянська". Скріншот: aillarionov.livejournal.com
Нарешті, путінська заява про "багаторазові обіцянки підірвати міст" щодо українських моряків 25 листопада є витонченою брехнею – ніхто з них нічого такого не говорив.
6. Т. зв. "американські катери".
Путін: "У нас два маленькі катери, подаровані Сполученими Штатами Україні, не пройшли через Керченську протоку".
Путін знову обдурив. Малі броньовані артилерійські катери проекту 58155 класу "Гюрза", "Бердянськ" і "Нікополь", є не американськими, а стовідсотково українськими – їх було спроектовано в миколаївському Дослідно-проектному центрі кораблебудування і побудовано на київському суднобудівному заводі "Кузня на Рибальському".
Український МБАК класу "Гюрза" й американський патрульний катер класу "Айленд". Скріншот: aillarionov.livejournal.com
Американські патрульні катери класу "Айленд" помітно відрізняються від "Гюрз" візуально, розмірами, озброєнням, чисельністю екіпажу, тактико-технічними даними. Переплутати їх із катерами українського виробництва неможливо. Та й розібратися загарбникові в тому, хто побудував катери, що стоять зараз у Керченському порту, жодної проблеми немає.
7. Про накази.
Було б необ'єктивним промовчати про той рідкісний випадок, коли Путін усе ж сказав правду.
Путін: "Прикордонники діяли згідно з наказами...".
Власне, і до цього великих сумнівів щодо цього не було. Але тепер Путін дав пряме підтвердження тому, що численні порушення міжнародного і російського права було здійснено, а безперечний акт агресії проти України було виконано – за наказами. Які не могли бути іншими, ніж наказами самого Путіна.
