$41.31 €42.99
menu closed
menu open
weather 0 Київ
languages

Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: У газеті опублікували наказ про призов на місцеві роботи. За чутками — з укріплення міста G

Киянка Хорошунова у щоденнику 1943 року: У газеті опублікували наказ про призов на місцеві роботи. За чутками — з укріплення міста Ірина Хорошунова. Київ. 1942 рік
Фото: Із сімейного архіву Наталії Гозулової

"ГОРДОН" продовжує серію публікацій із щоденника Ірини Хорошунової – художника-оформлювача, корінної киянки, яка пережила окупацію української столиці в роки Другої світової війни. Цей документ – унікальне історичне свідчення, не спогади, а опис подій у реальному часі. Редакція публікує щоденник у ті дати, коли його писала Хорошунова, якій на момент початку війни було 28 років. Сьогодні ми подаємо запис від 2 вересня 1943 року.

2 вересня 1943 р., четвер

Галину звільнили, на загальне полегшення, і всіх дівчат, що працювали з нею, – також. А в газеті вчора опублікували наказ про призов 1926 року на місцеві роботи. За чутками — на роботи з укріплення міста. Крім того, учора вже заговорили про мобілізацію українців теж, не тільки фольксдойче. Із фронтів немає жодних особливих новин. На події чекають усі, проте все-таки не раніше ніж навесні.

Я розбираю чужі книжки. У деяких із них листи й засохлі квіти. Квіти пахнуть, а господарів уже, напевно, давно немає серед живих. Коли розбирала бібліотеки українських письменників, усіх знала в обличчя, вони живі, перебувають у своїх. А це чиєсь чуже, зовсім інше життя, не менш страшне, ніж наше. Книжки — французькі, німецькі, англійські, італійські, угорські, голландські, румунські, єврейські, скандинавські і східні.

Тільки російських немає зовсім. Жодної.

Попередній запис у щоденнику від 1 вересня. Наступний запис – 3 вересня.

Про особистість автора мемуарів – Ірину Хорошунову – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікується у спецпроекті "Щоденник киянки".

Редакція дякує Інституту юдаїки за надані матеріали.

За ідею редакція дякує історику та журналісту, співробітнику Українського інституту національної пам'яті Олександру Зінченку.