Сім'ї загиблих у катастрофі MH17 не замовкнуть, поки винні не постануть перед судом – екс-спікер спецмісії ОБСЄ в Україні

Першим родичем одного з пасажирів рейсу МН17, якого я зустрів, був Джордан Візерс. Завдяки BBC ми зустрілися, щоб зробити документальний фільм про одне з найважчих лих цивільної авіації в сучасній історії. Цією катастрофою була аварія літака "Малайзійських авіаліній", який збили проросійські сепаратисти на сході України 17 липня 2014 року. Усі 298 осіб на борту загинули.

Тоді я працював у Києві як представник спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні. Як частина першої міжнародної команди, яка прибула на місце аварії, я мав глибоке уявлення про те, що сталося, і Джордан хотів включити мої зведення в документальний фільм.

За неймовірним збігом обставин, з усіх жертв дядько Джордана, Гленн Томас, був максимально близький мені за професією, способом життя і зв'язками. Ми обидва були гуманітаріями, спікерами для преси і колишніми журналістами. Гленн був одним із нас. Ми за лічені миті як представники міжнародних організацій виїжджали на конференції або місця катастроф. Ми стрибали в літаки або ставали добровольцями в зоні лиха, не замислюючись двічі.

Король Нідерландів Віллем-Олександр і королева Максима на церемонії відкриття Національного пам'ятника жертвам авіакатастрофи MH17 у Війфгуйзені 17 липня 2017 року. Фото: EPA

17 липня, на церемонії в пам'ять про третю річницю MH17 в Амстердамі, я зустрів і інших людей, які були пов'язані з Гленном і документальним фільмом BBC. Трейсі, сестра-близнюк Гленна і мати Джордана. Голландський священик, який служив для сімей жертв у Гілверсумі. Силен, яка втратила в катастрофі доньку. Я познайомився з партнером Кевіна, елегантною людиною, що приїжджав сюди в березні, аби посадити дерево, яке увічнить пам'ять його втраченого друга. Роббі, який прилетів у Дніпро, а потім найняв таксі, щоб проїхати кілька сотень кілометрів до місця аварії в безнадійному пошуку тіла і речей своєї сестри.

Я зустрів і обійняв інших людей, які були частиною трагедії MH17. Брата Азрин – однієї з двох старших стюардес на борту MH17. Уродженку Пенанга, чоловік якої загинув. Сестру ще одного старшого бортпровідника.

Ми всі тепер сім'я, об'єднана трагедією. Хіба не дивно, як через трагедію можуть розвиватися нові дружні стосунки і теплі зв'язки? Учора я бачив, як малайзійці обіймали голландців, британці обіймали австралійців. Приблизно 2000 осіб зібралися разом на церемонії, яку переривали сльози, сміх, довгі періоди мовчання і роздумів. Я бачив засмучених родичів, які ніжно схилилися до молодих дерев, посаджених у пам'ять про загиблих.

Родичі на церемонії відкриття Національного пам'ятника жертвам авіакатастрофи MH17 у Війфгуйзені 17 липня 2017 року. Фото: ЕРА

До 17 липня 2014 року сотні людей у меморіальному парку не мали жодного стосунку до киплячої на сході України війни, яка не тільки збила MH17, але і забрала понад 10 000 життів і змусила виїхати приблизно два мільйони людей. Одна ця ракета змінила їхнє життя назавжди.

У розмовах із родичами я відчув, що всі прагнуть того, аби правосуддя здійснилося швидко, щоб відповідальних за тяжкий злочин засудили якомога швидше.

На сьогодні очолювана Нідерландами спільна слідча група ідентифікувала 100 зацікавлених осіб, які так чи інакше пов'язані із запуском із "Бука" ракети, яка збила MH17. Приблизно 200 поліцейських і судових експертів, які використовують аналіз великого обсягу даних, невпинна завзятість і старі добрі методи розшуку, перебувають за крок від вказівки на відповідальних. Як припускають, усі вони перебувають у Росії чи в контрольованих Росією районах Донбасу.

Учора я відчув слабкий оптимізм стосовно того, що виконавців екстрадують для судового розгляду до Нідерландів, які взяли на себе юрисдикцію у кримінальній справі. Але є і надія, що їх засудять заочно і вони зіткнуться з обмеженнями на поїздки і санкціями для свого бізнесу і власності.

Одне можна сказати напевно: ці сім'ї не заспокояться, і вони не замовкнуть, поки винні не постануть перед судом. Один із родичів мені сказав: "Навіть якщо вони не планували збивати цивільний авіалайнер, є одне слово, яке ми хочемо почути, і це "вибачте".

Траурна церемонія 17 липня 2017 року на місці катастрофи біля села Грабового Донецької області, контрольованого бойовиками "ДНР". Фото: EPA

Іноді протягом життя ми опиняємося в абсолютно незапланованій ситуації, у якій наші навички і співчуття піддаються випробуванню. Для мене возз'єднання із сім'ями за останні кілька днів замикає неймовірне коло – величезний цикл, який почався три роки тому серед хаосу і болю місця аварії й завершився теплими обіймами родичів жертв. Це день, якого я ніколи не забуду.