Ексглава ГУР, СЗР і контррозвідки СБУ Кондратюк: За довгим столом сидить справжній Путін, а там, де він тисне руку, – інша людина G

У ГУР Міноборони України ще 2015 року був акваріум із фігуркою корабля із прапором РФ і написом "Москва". Ми вже тоді розуміли, що місце йому – на дні

– Добрий вечір, друзі. Дякую, що дивитеся. Мене звати Олексій Гомон. Ви на офіційному YouTube-каналі "Дмитро Гордон". Сьогодні в нас ексклюзивний гість – один із топових українських розвідників, колишній голова Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони України й департаменту контррозвідки Служби безпеки генерал-лейтенант Валерій Кондратюк. Валерію Віталійовичу, вітаю вас.

– Добрий вечір, пане Олексію.

– Розуміємо, що більшість вашої діяльності засекречено, не про все ви можете говорити. Але сьогодні Валерій Кондратюк ексклюзивно для глядачів YouTube-каналів "Дмитрий Гордон", "Алеся Бацман" і "В гостях у Гордона" пообіцяв відкрити деякі таємниці. Тому обов'язково підпишіться на YouTube-канали нашої медіаспільноти й обов'язково поставте лайк цьому відео, напишіть ваш коментар, побажання чи запитання. Намагатимемося відповісти на них у наступних інтерв'ю.

Валерію Віталійовичу, мало хто знає, що ви автор тих самих емблем, які зараз вселяють страх нашим ворогам – російським окупантам. Це емблема Головного управління розвідки Міноборони – сова, яка мечем проштрикує контур території Росії. І департаменту контррозвідки Служби безпеки України – орел, який пазурами стискає двоголову змію з імперськими коронами. Розкажіть, звідки ці ідеї з'явилися?

– Цікаве запитання. У 2014 році, перебуваючи в департаменті контррозвідки, із колективом ми думали, як додатково створити якісь, скажімо, мотиваційні стимули і трішки покреативити. І тоді народилася перша емблема: орел, який у пазурах, як ви сказали, тримає двоголову змію в російських коронах. І тоді ми зробили новий девіз латиною: Aquila non captat muscas. Що в перекладі означає: "Орел мух не ловить". Розумієте, контррозвідка не займається простими злочинами, а, справді, це вже професіонали, які захищають національну безпеку.

І вже після переходу у військову розвідку ми також вирішили трохи зробити тролінг російського ГРУ. Чому? Тому що емблема в них – ви знаєте, це кажан, який ширяє над земною кулею, з написом: "Вище за нас тільки зірки". І ось тоді народилася така ідея: зробити сову, яка в пазурах тримає меч, спрямований, зрозуміло, на головного ворога України на той момент – це путінський режим у контурах Російської Федерації. І латиною ми зробили також девіз: Sapiens dominabitur astris. Що в перекладі означає: "Мудрий керуватиме зірками". А сова – це, по суті, єдиний птах, який на льоту ловить кажана. Такий вийшов, скажімо так, тролінг.

Ви знаєте, це робили як неофіційні емблеми, скажімо так, для мотивації. Але подальший час продемонстрував, що це стало не просто неофіційним. На сьогодні це вже бренд як департаменту контррозвідки, так і Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

– Я пам'ятаю, була істерика в Росії після опублікування цієї емблеми сови з мечем, яка проштрикує обриси території Росії. У вас яка реакція була на їхню реакцію?

– Ну, знаєте, у Головному управлінні розвідки був акваріум. То ось у цьому акваріумі були фігурки кораблів різних. То ось на цьому кораблі був російський прапор, і тоді вже – 2015 року – був напис "Москва". Тому що це був флагман російського флоту. І вже ми тоді розуміли, що йому місце саме на дні. А реакція...

– Навіщували тоді історичні події.

– Ну, я б сказав, не навіщували... Інтуїтивна прозорливість. Є таке слово serendipity англійською мовою. Це був цілий колектив людей, які також разом зі мною брали участь у розробленні й дизайні цих усіх речей. Це було доповнення до всіх наших професійних речей – як невеликі уроки креативності.

Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube

– Пам'ятник біля будівлі Служби безпеки України – до нього ви теж, наскільки я розумію, доклали рук. Для наших глядачів, хто не бачив: там козак на коні як алюзія до Георгія Переможця. Отже, він списом убиває двоголового змія в імперських коронах. Це також, цей проєкт – ваша ідея.

– Це правда, так. Ми дійсно зробили цього козака за прикладом Георгія Переможця як символа боротьби добра зі злом. Що, у принципі, сьогодні й відбувається. І козак в образі Георгія Переможця проштрикує цього дракона, у якого дві голови теж у російських коронах. І якщо ви бачили цей пам'ятник, або глядачі звернуть увагу – місце битви – якраз карта України. Одна нога дракона стоїть на сході, а друга спирається на півострів Крим. Що символічно означає... І тоді ми цей пам'ятник назвали "Казак Победитель" – "Козак Переможець". І не розуміючи тоді ще, що це великий переддень війни, у принципі, присвятили його всім захисникам України на той момент, зокрема учасникам АТО.

Сьогодні, безумовно, я думаю, що цей пам'ятник стосується всіх захисників України, які не тільки тоді, а й сьогодні зі зброєю в руках захищають майбутнє нашої країни й незалежність.

– Так, для наших глядачів теж іще поясню: зараз цей пам'ятник, як і більшість історичних пам'яток у столиці України й у всіх містах, заховали за спеціальними захисними спорудами, щоб його не пошкодили під час масованих повітряних атак Російської Федерації. Вони тривають. І є люди на території України, які сприяють цим атакам. Не минає й тижня, щоб тільки у ЗМІ, тільки офіційно не з'являлася інформація про затримання нових агентів із мережі Головного розвідувального управління РФ. Можете нашим глядачам розповісти: ось ці люди – вони переважно хто? Це громадяни України завербовані чи це громадяни Росії, які живуть тут за якимись, там, підробленими документами і заїхали ще до війни й жили тут звичайним життям, працювали на звичайній роботі і просто співпрацювали з російськими спецслужбами?

– Якщо стисло в історію... Ми розуміємо, що після революції 2004 року – тоді вже оголосили євроатлантичний курс України. І, безперечно, Росія, розуміючи виклики, які перед нею стоять через закінчення строку оренди Чорноморського флоту, поставила завдання готувати воєнну операцію. І ось саме із 2005 року починається активне засилання в Україну ось цих неактивних агентурних осередків, агентів, які потім, 2014 року, стали основою для гібридної війни проти України.

Це передусім, якщо ми подивимося на схід України, був і той самий [терорист Ігор] Безлер, який у Горлівку приїхав 2006 року як пенсіонер Головного управління розвідки Росії, уродженець Сімферополя, але водночас пенсію чомусь вирішив проводити в Горлівці. Установивши корупційні зв'язки із правоохоронною системою, очолив місцеву організацію "Союз десантників", що давало можливість розуміти оперативну ситуацію в місті. І такі загалом були по всій Україні.

І ось коли надійшла команда, ці всі неактивні осередки, яким додатково вводили сили й засоби з боку Росії, – вони саме тоді створювали це гібридне захоплення міст і проголошення так званих республік. Але з огляду на те, що вони самі собою, захопивши там, місто, як Слов'янськ – той самий [терорист Ігор] Гіркін-Стрєлков, – вони не могли, у принципі, здійснювати якісь спільні збройні дії. І завдяки цьому Збройним силам удалося за короткий строк звільнити більшість міст від так званих проксі-груп.

І тоді Росія, щоб не втратити можливості, ввела вже свої регулярні частини, розгорнуті під виглядом 1-го і 2-го корпусів "національної міліції" в Донецьку й Луганську. І саме з їхньою допомогою вони чинили організованіший збройний спротив, і вже, у принципі, почалися активні бойові дії.

– А взагалі, як я розумію, "неактивні" осередки – їх же по всій Україні планували створювати. Зараз їх, можливо, менше, але вони можуть залишатися. Правильно? Тобто ці люди до повномасштабного вторгнення заїхали сюди і можуть продовжувати зараз діяльність під прикриттям.

– Олексію, дивіться. Я просто зверну вашу увагу на один факт. Коли 24 лютого почалися масовані ракетні й авіаційні удари по всіх стратегічних об'єктах, по місцях розміщення Збройних сил України, переважно всі ці речі супроводжувало наведення безпосередньо на місці, скажімо, диверсантів або людей, які перебували в цей момент саме біля цих стратегічних об'єктів. І, безперечно, це люди, яких завербували. Я думаю, що переважно це були, скажімо так, громадяни України, які перебували на окупованій території – як на території Криму, так і на сході України – і яких маршрутували російські спецслужби саме для виконання таких завдань. Тобто цієї роботи ніколи не припиняли, але це те, що називають "виконанням оперативно-тактичних завдань".

Для здійснення політичного впливу – безумовно, там зовсім інший рівень агентури і якісної підготовки. Є люди, які, я так розумію, під час війни чекали, розуміли плани Росії й готувалися до захоплення влади в Україні, легалізації того самого режиму [експрезидента України Віктора] Януковича і з його допомогою потім до створення подальшого руху на "об'єднання" з Росією, Союзною державою. Що загалом і було в імперських планах режиму [президента РФ Володимира] Путіна. І на такі – зокрема політичні – сили проросійські робили ставку вже безпосередньо, щоб здійснити весь цей план, скажімо так, воєнної інтервенції й окупації України.

– А як Росія вербує українців на території України? Як це зазвичай відбувається? Через інтернет, через якісь особисті знайомства? Це шантаж чи це просто фінансове заохочення?

– Ви знаєте, у кожній ситуації по-різному. Різні люди потрапляють у різні ситуації. І російські спецслужби, безумовно, використовують усі можливі [методи]. Зокрема кримінальне минуле, або мотиваційна частина – за гроші, або просто ідеологічні помилки... Тобто в кожному індивідуальному випадку це свій окремий мотив вербування і залучення до такої роботи.

– Тобто якогось універсального назвати не можна?

– Ні. Чому? Тому що кожна людина індивідуальна. І до кожної всі спецслужби – не тільки вони – намагаються знайти підхід.

– Поговорімо про російську агентурну мережу в Європі. Ось колишній офіцер радянського ще КДБ Сергій Жирнов... Інтерв'ю з ним можна переглянути на YouTube-каналі "Дмитрий Гордон". Ось він розповідав, що зараз, якщо порівнювати з Радянським Союзом, весь апарат СЗР і ГУР розрісся приблизно удвічі. Тільки тоді ці люди обслуговували весь Радянський Союз, а зараз їх побільшало удвічі, але вони працюють тільки на одну Росію. І, зокрема, за кордоном. От наскільки сильна агентурна мережа Кремля в Європі?

– Наскільки сильна? Я думаю, правильною буде відповідь – наскільки успішними є операції, які вони проводять у Європі. І здебільшого це не лише отримання конфіденційної інформації про блок НАТО, як це було за часів протистояння Радянського Союзу з НАТО. Там стосувалося більше безпосередньо військових, військово-технічних аспектів: здібностей, можливостей. А сьогодні, безумовно, це більше економічна експансія і політичний вплив. І в цій ситуації, безперечно, найбільш мотиваційною є політична корупція. І якщо раніше на це виділяли фінансові кошти суворої звітності, тобто треба було розуміти агентурні можливості оперативного співробітника, а також його результати, то сьогодні досить, у принципі, команди одному з "гаманців", олігархів – і ці гроші, які, по суті, небюджетні – у будь-якій кількості виділяють для проведення таких операцій. Саме олігархам і ставили такі завдання: пошук таких політиків, заохочення, економічне втягування і можливість потім політичного та економічного впливу.

І ви знаєте, скільки безпосередньо під час введення санкцій це блокували, які причини знаходили... І це все було зрозуміло: вплив Росії. І навіть у ПАРЄ будь-які питання, які стосувалися санкційної політики, одразу блокувала ціла низка не лише країн, але й окремих депутатів, які представляли свої уряди. Це лише один із невеликих аспектів цієї діяльності.

Скріншот: Shuster online / YouTube

– Агентурна мережа посідає головне місце і в нашій Службі зовнішньої розвідки. За час війни – уже майже рік, і можна підбивати якісь підсумки – у цьому аспекті, як ви вважаєте, розвинулася наша агентурна мережа? І наскільки вона сильна на території тієї самої Російської Федерації й на окупованих РФ територіях? Тобто ми знаємо, що проводять успішні операції українські спецслужби. Ми бачили, там, прильоти й ліквідацію колаборантів. Це все завдяки саме цій агентурній мережі?

– Я хочу сказати, що успішних операцій ніколи не коментують. Вони тому й успішні, що залишаються, скажімо так, для більшості в тіні або закритими.

А щодо того, що можливості... Дійсно, Україна і Росія тривалий час мали економічні, культурні та інші зв'язки. І завдяки цьому розумінню психології, справді, у нас, на відміну від інших західних спецслужб, найбільші можливості для ведення не лише технічної розвідки, а й, скажімо, саме агентурної розвідки. Чому? Тому що, розуміючи особливості менталітету, психології, ми, у принципі, знаходимо необхідні можливості.

Ну а з початком бойових дій... Безумовно, така кількість навіть людей, які, у принципі, про це ніколи не думали, але розуміють усю трагічність тощо, – безперечно, це люди, які бояться, але готові допомагати Україні, які перебувають на території Росії. Знаєте, ви дійсно називаєте якісь речі... Вони, можливо, і пов'язані з такими людьми або з успішним проведенням таких операцій.

– Ці люди можуть самостійно звертатися і пропонувати допомогу, наприклад, Службі безпеки? Чи це наші, українські, спецслужби мають якось їх знаходити, на них виходити? Чи буває таке, що люди самі кажуть: "Ось я хотів би допомогти. У мене є така інформація"?

– Можна, я просто усміхнуся? Чому? Тому що не тільки якщо люди пропонують, це означає, що вони ще можуть виконувати ці завдання. Тобто люди можуть мати якусь інформацію, але, безумовно, усі ці речі обов'язково потребують необхідних перевірок. І ви знаєте, що одне із завдань розвідки – це пошук людей, а одне із завдань контррозвідки – це саме створювати відволікання на хибні цілі. Саме для цього і спрямовують таких людей – ініціативників, скажімо, – котрі пропонують свої послуги, але насправді виконують завдання саме контррозвідки тієї сторони.

Тому це питання дуже ретельне, дуже обережне і потребує дійсно індивідуального підходу. Таких шаблонів немає.

– Я розумію, що більшу частину успішних кейсів розповідати не можна, щоб їх можна було повторити в майбутньому. Але все ж таки, можливо, є якась історія, якою ви можете поділитися, – про успішну роботу нашої агентурної мережі чи нашої контррозвідувальної служби?

– Звісно ж, про такі історії ми не розповідатимемо. Я просто наведу приклад, чому у 2014–2015 роках ми частину розвідувальної інформації, яка нам надходила, були змушені робити публічною й відкривати можливості для широкого населення. Тому що Путін тоді... Ви пам'ятаєте твердження "их там нет". І західні уряди говорили: "Щоб вводити санкції, ми маємо розуміти, де докази". І саме завдяки проведенню цілої низки розвідувальних агентурних заходів ми дістали чітку інформацію з документами, яка засвідчувала, що це не лише 1-й, 2-й армійські корпуси на території Донецька і Луганська російські військові створили, керують ними, озброюють, а й повністю їх контролює Генеральний штаб Російської Федерації через 12-те територіальне командування Південного військового округу. І коли ці документи показали нашим партнерам, спецслужбам, ці питання вже не виникали.

Ну, а нам це тоді дало повне розуміння можливостей, сил і засобів противника, створюваних на цих окупованих територіях. Це вже дало нам можливість, у принципі, планувати й розуміти військові аспекти захисту наших територій.

– Друзі, я впевнений, у вас вже виникли деякі коментарі, запитання. Напишіть їх просто зараз під відео. Намагатимемося відповідати на них у наступних інтерв'ю. Поставте лайк нашій розмові, щоб якнайбільше людей її побачило. Також підпишіться на YouTube-канали "Дмитрий Гордон", "Алеся Бацман" і "В гостях у Гордона", щоб не пропустити нових інтерв'ю.

Валерію Віталійовичу, знаю, що ще у Службі зовнішньої розвідки є такий документ, як "Біла книга". Можете двома словами розповісти нашим глядачам, що це? А потім продовжимо.

– Якщо ви маєте на увазі "Білу книгу", випущену в січні 2021 року, – це, справді, був, по суті, перший документ, який ми підготували для інформаційної безпеки нашого суспільства, де ми зробили доступними наші висновки й оцінки зовнішніх загроз перед Україною. І, з огляду на висновки, якими ми ділилися з нашими читачами, нашими громадянами, ми давали чітке розуміння, що сьогодні більшість цих загроз йдуть саме від режиму Путіна, Російської Федерації. І це була унікальність чому? Тому що такі речі публікували вперше і саме задля розуміння інформаційної безпеки наших громадян. У зв'язку з тим, що була велика кількість інформаційних операцій, операцій, пов'язаних із пропагандою, це все, у принципі, було офіційним документом, на який можна було спиратися. І там ці речі роз'яснювали й показували, що відбувається і які загрози є сьогодні перед Україною.

– Чому така назва?

– "Біла книга" – це ніби стандарт не лише натовський, але це і європейський стандарт такого діалогу, де пояснюють і показують досягнення й результати, де та інформація, яка була закритою, стає доступною.

– Ось у мене є цитата з "Білої книги" Служби зовнішньої розвідки України. Я прочитаю, щоб не помилитися. "На тлі дедалі очевидніших проблем зі здоров'ям Володимира Путіна в Росії де-факто почалося передання влади. Проте базовий сценарій передбачає збереження у РФ державної ідеї путінізму з Путіним або без нього". Тобто, спираючись на ваш досвід, ваші знання, незалежно від того, хто прийде після Путіна до влади, політика Кремля не зміниться щодо України?

– Коли ми писали цю книжку, питання ще не стояло тоді про [повномасштабну] воєнну агресію. Хоча там, у принципі, висновки робили, що Російська Федерація готова, і легендують цю підготовку під проведення навчань навколо кордонів України. Це навчання і "Захід-20", і "Захід-21", створення угруповання.

Але в цьому випадку, що стосувалося здоров'я, – будь-який наступник, який прийде, безумовно, після Путіна, – він продовжуватиме курс. Але в сьогоднішніх умовах, в умовах війни, мобілізації й зародження протестного настрою в Росії – цей висновок, напевно, уже буде іншим. Чому? Тому що, можливо, будь-якому наступнику, який прийде, щоб його переобрали – це будуть дострокові президентські вибори, – йому, безумовно, для здобуття популярності доведеться, скажімо так, пояснити, яких цілей досягла "воєнна операція", зважати на думку громадськості. І я так розумію, щоб бути успішно обраним, йому потрібно буде скасовувати мобілізацію й визнавати, що ця політика не привела до успіху, і шукати якихось інших підходів.

– Як ви вважаєте, ця людина буде із силового крила, із близького оточення Путіна сьогодні? Чи, можливо, з бізнесменів, або взагалі людина, якої ми поки що не знаємо.

– Знаєте, революції в Росії... Чекати, що сьогодні це буде революція знизу внаслідок, там, зміни і протестного настрою громадянського суспільства, чекати поки що не доводиться. Хоча ці рухи вже в Росії виникли. Якщо ви згадаєте приклад Єльцина, тобто це була людина, яка з (нерозбірливо) кола, але яка потім робить революцію зверху. Або як призначення Горбачова, який із їхнього оточення, але щоб потім якось адаптуватися, він змушений проводити всередині якісь ліберальні речі. І це, у принципі, два найімовірніші сценарії. А те, що третій – протестний, – на нього ще знадобиться якийсь час.

– Але в тому, що Путін піде зі своєї посади, ви не сумніваєтеся, наскільки я розумію?

– Ви знаєте, ще ніхто не жив вічно.

– Але він піде з неї живим, як ви вважаєте?

– Ви знаєте, він піде проклятим в історію. Живим чи мертвим – його проклянуть назавжди.

– Ось начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов заявив, що взагалі сумнівається і не розуміє, що зараз відбувається зі справжнім Путіним за наявності тих самих двійників. Як ви вважаєте?.. Розуміємо, що це вже не секрет. І сам Путін підтверджував, що така ідея в російських спецслужб – із двійниками – була. Але як часто їх використовують? І як часто справжній Путін з'являється? Тобто все-таки загроза життю, як не крути. Хто знає, яку спецоперацію зможуть провести Захід і українські спецслужби, щоб ліквідувати, там, диктатора... Він дедалі частіше вдається до використання двійників, як ви думаєте? Чи все-таки ми бачимо справжню людину на публіці?

– Ви знаєте, сам, напевно, Путін розуміє, що, по суті, він єдиний, хто не тільки ухвалив рішення щодо цієї "операції", а й єдина людина, яка зараз стоїть перед початком або теоретичною можливістю початку третьої світової війни. І, безумовно, він це розуміє: що він у цій ситуації є ціллю номер один. І, безумовно, його служби безпеки вживають необхідних заходів для його охорони.

Якщо ви подивитеся на відео його зустрічі із близьким оточенням, тим самим міністром [оборони Сергієм] Шойгу – це дуже довгий стіл. І мені здається, що за цим столом, на цій відстані і є справжній Путін. А там, де безпосередньо він тисне руку і перебуває у великому оточенні людей, – це ті люди, які мають створити, скажімо так, умови, за яких замахи чи інші ризики для його здоров'я – зараження або віруси тощо – унеможливлені. Ось там використовують таких людей, які роблять якісь публічні речі, а сам Путін у цей час перебуває десь в іншому місці.

Фото: EPA

– Поговорімо ще про покарання, яке має спіткати тих, хто розв'язав повномасштабне вторгнення в Україну і вбивчу, криваву агресію. Ми розуміємо, що зараз говорять про міжнародний трибунал. Ось відбувся трибунал у справі збиття літака MH17. Стрєлков-Гіркін сидить у Росії, і ми розуміємо, що дістати його звідти проблематично – у юридичній площині. Знаємо приклади в історії? Зокрема ізраїльських спецслужб, коли терористи були роками на території інших держав. І ось після того, як Україна, припустімо, поверне собі свої території, однаково в нас проведуть трибунали, відбудеться міжнародний кримінальний суд, наша прокуратура підготує справи і передасть до суду – суд ухвалить рішення щодо винуватості тих чи інших осіб, які обстрілювали житлові квартали, стосовно пілотів винищувачів, стосовно артилеристів... Але як їх дістати потім із території Росії? Чи розглядаємо ми сценарій у перспективі, у майбутньому, що цих людей зможуть діставати й фізично ліквідовувати на території Російської Федерації?

– Якщо ви хочете ніби офіційну версію згідно із законодавством, то Україна, безумовно, дотримується міжнародного права. І будь-яке покарання – це лише через суди. Але є ще такі речі, коли... Ось ви кажете, що воєнні злочинці перебувають поза зоною досяжності. І тоді, безумовно, це завдання, яке потрібно виконувати, оскільки ми ніколи не пробачимо жодного загиблого: ні дитини, ні жінки, ні мирного громадянина – і те, скільки біди й трагедії сталося на нашій землі.

І, безумовно, це вже будуть політичні рішення, які ухвалюватимуть. І, безперечно, буде залучено Сили спеціальних операцій, усі органи розвідки. Це буде комплексна робота з пошуку таких ворогів і по змозі саме доправлення їх для проведення правосуддя. Ну а, у принципі, усі ці речі досить складні. Тому рішення вже ухвалюватимуть на місці, уже з огляду на оперативну ситуацію, яка буде в цей момент.

– Нас дивляться у більше ніж 40 країнах, і цілком можливо, що це інтерв'ю подивиться і людина, яка брала участь в агресії проти України. Я розумію, що вам складно відповідати на ті чи інші запитання через ваші повноваження, але все ж таки: можливість діставати воєнних злочинців, які вбивали мирне населення, на території Росії в нас є?

– Я скажу, що ми ніколи не відмовимося від того, щоб притягнути до відповідальності і створити умови чи можливості, навіть якщо їх ще недостатньо. Чому? Тому що це точно пам'ять про всі жертви, про всіх, хто загинув, усіх, кого вбили. Це наш національний обов'язок: притягнути їх до будь-яких видів відповідальності.

Путін хоче досягти хоч якогось успіху на полі бою, щоб показати міжнародній спільноті свою здатність протидіяти санкціям і досягати успіху, а внутрішній аудиторії – що він здатний протидіяти колективному Заходу

– Іще одну тему хотів обговорити. Знову ж таки, за даними Головного управління розвідки, Путін наказав окупувати повністю Донецьку і Луганську області до весни й вийти на адміністративні кордони. Ми розуміємо – і західні аналітики кажуть, – що зараз у Путіна недостатньо сил для нового повномасштабного просування й атаки. Начебто заспокоює українців українська влада. Просто рік тому ми вже це проходили. Ми пам'ятаємо, як тоді теж намагалися заспокоїти народ, і це все-таки закінчилося повномасштабним вторгненням. І потім багато діячів українських спецслужб, Міноборони говорили про те, що "ми знали, ми готувалися". То ось як ви вважаєте, у тому масштабі, як це було рік тому, повномасштабний наступ зараз планує Російська Федерація? Те, що він можливий, я не сумніваюся. Але чи його планують?

– Олексію, мабуть, правильно сказати, що Росія не відмовлялася від свого завдання захопити Україну, окупувати Україну. Як бачите, усі їхні можливості чи очікування було зруйновано, знищено. Завдяки рішучій відповіді безпосередньо українців, завдяки технологічній перевазі західної зброї ці цілі неможливі.

Щодо питань, які виникали рік тому. Це не було несподіванкою для України. Це була частина інформації, яка постійно надходила в розвідувальні органи України. Єдине що – мені здається, це питання недостатньо було у громадській площині. І з огляду на це, склалося враження, що на це ніхто не чекає, нічого не... Але безпосередньо Збройні сили й Головне управління розвідки цю інформацію мали. І я був учасником засідання комітету з питань розвідки – це було літо 2021 року, – на якому обговорювали ці питання. І Головне управління розвідки тоді мало і документи, й інші підтвердження, що такі плани готують саме під легендування навчань. Єдине – було розуміння того, що політичного рішення Путін ще не ухвалив. І були очікування й надії, що завдяки міжнародному санкційному тиску чи можливості впливу міжнародної політики на Путіна вдасться зупинити його і пояснити йому масштаби руйнувань, яких він завдасть також Росії, і результати санкцій.

Як бачите, нічого не сталося. І навіть візити директора ЦРУ, який безпосередньо перед цим... Один із найдосвідченіших дипломатів Америки: він був послом Сполучених Штатів у Росії, який має там професійний авторитет. І навіть, за його словами, він розумів, що Путін уже тоді, коли він перебував, ухвалив рішення. І будь-які аргументи залишилися, у принципі, непочутими.

Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube

– Тобто ви кажете, улітку 2021-го. Тобто ми розуміємо, що повномасштабний наступ, звісно, не готують протягом днів чи тижнів, якщо тоді вже обговорювали ці плани... Зараз, ось знову-таки, говорять теж про новий наступ масштабний. Зараз теж ми до нього готуємося. Просто очікуємо, виходить, чи буде політична воля в Путіна знову масово обстріляти всю територію України, там, аеродроми... Тобто все зараз залежить, виходить... У них є таке бажання, але вони чекають просто відмашки Путіна. Я правильно розумію?

– Трохи не так, Олексію. Річ у тім, що після серії невдач, яких Росія зазнала в Україні, їм потрібен був час на відновлення своїх бойових можливостей. І саме на це було спрямовано хвилю мобілізації, яка відбулася в Росії, унаслідок якої набрали необхідну кількість мобілізованих, приблизно 120 тис. яких одразу спрямували в Україну, по суті, без підготовки, і ще 180 тис. відправили на підготовку до тренувальних центрів і таборів підготовки. І саме це дало Росії змогу поповнити, відновити боєздатність своїх підрозділів.

Також частково виведення своїх підрозділів із правобережної частини Херсонської області дало їм можливість провести передислокацію, зробити висновки й відмовитися від застосування безпосередньо батальйонно-тактичних груп – і перейти на застосування штатних структур, частин і підрозділів у складі цієї "воєнної операції". Усе це сьогодні створило можливості для продовження активної фази бойових дій. Чому? Тому що українські Збройні сили зупинили противника, відсунули від частини захоплених територій. І сьогодні для Путіна справді є завданням номер один досягти хоч якогось найменшого успіху на полі бою для того, щоб міжнародній спільноті показати свою здатність протидіяти санкціям і досягати успіху, а внутрішній аудиторії – саме те, що він здатний протидіяти колективному Заходу.

Тому головним завданням, ми розуміємо, залишається вихід на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. І саме там сьогодні готують і зосереджують, перекидають резерви повітряно-десантних підрозділів. Саме для підготовки і проведення такого наступу. Цей напрямок ми вважаємо найімовірнішим і найнебезпечнішим. Саме з огляду на те, що, маючи поповнення, відновлення ресурсів, збройні сили перегрупувалися – і вони готові до продовження активної фази наступальних бойових дій.

– Живої сили в Путіна зараз без оголошення офіційного нової хвилі мобілізації і без того, щоб гребти, як у першій хвилі, геть усіх, – без цього зараз у Росії живої сили досить для таких дій?

– Ви знаєте, у них же армія ще поповнюється завдяки так званим ПВК "Вагнер", які офіційно не входять до складу збройних сил. І тому це вдало лягає в доктрину Путіна: що "у нас немає втрат" тощо. Але на сьогодні я наведу факти. Торік у вересні кількість у колоніях зменшилася на 23 тис. Тобто завербували 23 тис. осіб для участі у "воєнній операції" на території України. У листопаді минулого року – лише 6 тис. осіб. Тобто це свідчить, що ця тенденція зменшується. Але резерв ув'язнених, який, скажімо так, є в наявності і який можуть надалі залучити, – це приблизно 70–100 тис. осіб. А сьогодні на території України перебуває орієнтовно 340 тис. військовослужбовців Російської Федерації. Це ті, які безпосередньо беруть участь у війні на нашій території.

– І от якщо говорити сумарно, то цієї сили для подальшої масованої атаки, спроби просування російських військ досить?

– Ну, саме так і розраховують російські командири. Тобто "воюємо не вмінням, а воюємо кількістю". І ті реальні втрати, яких зазнають, насправді, біля Соледара і біля Бахмута, свідчать про те, що вони не зважають на людські втрати. Вони просто хочуть за будь-яку ціну досягти результату.

– Дякую, Валерію Віталійовичу. Насправді багато запитань ще хотілося б із вами обговорити. Розумію, що трохи ускладнюється інтерв'ю можливістю вашою відповідати на ті чи інші мої запитання. Це все зрозуміло. Ми дякуємо вам за службу. Один із топових українських розвідників сьогодні був із нами, друзі. Колишній голова Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міноборони України, колишній керівник департаменту контррозвідки Служби безпеки України, генерал-лейтенант Валерій Кондратюк. Валерію Віталійовичу, дякую, що знайшли час. Друзі, дякую, що подивилися. Напишіть ваші коментарі, відгуки під цим відео. Намагатимемося відповісти на них у наступних інтерв'ю. Поставте лайк і підпишіться на YouTube-канали "Дмитрий Гордон", "Алеся Бацман" і "В гостях у Гордона", якщо досі цього не зробили. Валерію Віталійовичу, дякую.

– Гарного вечора. Слава Україні!

– Героям слава!