+8 Київ
Я президентові більше не вірю. Він бреше на кожному кроці
У падінні рейтингу президента винен сам президент. Він методично руйнує свій рейтинг. Рейтинг падає лише "завдяки" президенту – його поведінці та риториці. Остання його пресконференція це доводить. Я тільки зараз відходжу... Знаєте, мене взяти чи пройняти чимось складно, але той стан, який я відчув, спостерігаючи за пресконференцією Зеленського, – це жах. Я засмутився невимовно. Було настільки гірко й порожньо на душі, що я слів не можу дібрати, щоб охарактеризувати свої відчуття.
Я засмучуюся за себе. Тому що бреше він, а засмучуюся я. Я дивився цю пресконференцію, і мені було так шкода – його, себе, нас усіх. Брехню цю слухати – погано. Агресія від нього якась виходила часом – погано. Брехав кілька разів у різних епізодах. Потім усе це люди спростовували. Якийсь непереконливий, якийсь метушливий. Тон неправильний обрано із журналістами. Не треба так із журналістами розмовляти! Таке відчуття, що йому сказали: "Компромат на [головного редактора видання "Цензор.НЕТ" Юрія] Бутусова такий – кажи це. Компромат на [телеведучого Савіка] Шустера такий – говори це". Що це за розмова?
Чому Володимир Олександрович образився на мою фразу про те, що він не має йти у президенти? Він дійсно не має. І поясню чому. Мені в Офісі президента сказали, що перед пресконференцією піарники йому суворо наказували: "Не згадуй Гордона! Згадавши про Гордона, ти його піднімеш. Не підіймай його, будь ласка. Прізвище це забудь!" Але Зеленський не втримався, одного разу згадав. Я вважаю, що він не має йти на другий строк. Це моя думка. Не має, тому що йому не вдається перший. Ми вже це бачимо. Але це не головне. Він давав обіцянку перед тим, як ішов у президенти. Він сказав: "Я йду на один строк". Це ж не я сказав, а він. Дав обіцянку – виконуй, дав слово – дотримуйся. Що тут нового я сказав? Не треба на мене ображатися! Треба не йти на другий строк і не допускати навіть думки про це. І коли тобі ставлять запитання: "Ви йдете на другий строк?" – треба чітко відповідати: "Ні, не йду, бо я обіцяв іти на один строк".
Пресмарафон Зеленський провів 26 листопада, про нього журналістів попередили за день. Видання "ГОРДОН" не запросили на захід. Фото: EPA
У підсумку чого ми досягли? Я президентові більше не вірю. Він бреше на кожному кроці. Як йому можна вірити?
Знаєте, після мого виступу в Савіка Шустера й у вас багато хто пише: "А чого ви перевзулися? Ви ж так топили за Зеленського ще місяць тому, що ж зараз сталося?" Особливо популярним є запитання: "За скільки вас [бізнесмен Рінат] Ахметов купив?" Я хочу відповісти на ці запитання. Хочу розповісти про мою трансформацію стосовно президента.
Я знав Володимира Зеленського як чудового, талановитого, гарного хлопця. Це людина надзвичайного таланту. Людина, яка заробила гроші своєю працею та інтелектом, чесні гроші, яка не вкрала нічого в держави. Людина, народжена в чудовій сім'ї з чудовими батьками. Людина із приголомшливим почуттям гумору. Надзвичайно легка, комфортна у спілкуванні. Скільки ми з ним спілкувалися – він залишав відчуття свята. Душевний, чудовий! Я зробив чимало, щоб переконати його йти у президенти і щоб він переміг. Звісно, це крапля в морі порівняно з тим, що український народ хотів змін. Я однозначно розумів, що не має [п'ятий президент Петро] Порошенко знову стати президентом, це буде лихо для України, страшенне лихо. Я зараз повторюю важливу річ: я справді щасливий, що президентом України став не Порошенко, а Зеленський, а іншої альтернативи тоді не було. Тому те, що Зеленський став президентом України, чудово, бо інакше ним був би Порошенко.
А далі почалося... Знаєте, я так влаштований: коли людину любиш, а ось вона – раз! – не те щось, але ти думаєш: "Ну..." Проковтнув. Два проковтнув, три, чотири, п'ять... І далі ти розумієш, що все, неможливо. То ця поїздка в Оман… Незрозуміло, чим вони там займалися: зустрічався Зеленський із [секретарем Ради безпеки Російської Федерації Миколою] Патрушевим чи не зустрічався? Що це за поїздка? Женеш ці думки від себе, женеш: "Який Володя гарний! Дякувати богу, що він, а не Порошенко".
Мені один із близьких друзів Зеленського сказав: "Він боїться сильних людей. Він оточує себе людьми слабшими, щоб на їхньому тлі мати сильніший вигляд"
Потім іще один скандал, інший скандал... Потім ці соратники – збіговисько ідіотів поруч. Я ж йому в очі говорив кілька разів і ви, Василю, свідок цього: "Не можна тримати таких людей!" І називав прізвища. І [народного депутата від "Слуги народу" Миколу] Тищенка називав, і [міністра юстиції Дениса] Малюську називав, і [міністра оборони Андрія] Тарана називав. Країна у стані війни, а міністр оборони – Таран, який залишився ще в тому часі, він не сучасний! Хтось узагалі бачив міністра оборони бодай раз, щоб він виступив і щось сказав? Ніхто не знає, який він має вигляд! [Руслан] Хомчак, колишній начальник Генерального штабу [і головнокомандувач Збройних сил України], із Тараном не розмовляв пів року! У країні, що воює, міністр оборони не розмовляє з начальником Генерального штабу і вони ще судяться! Це в які ворота? Я ж йому казав, що так не може бути. Я казав, що міністр Малюська справляє враження психічно нездорової людини. Ви, Василю, свідок. Друзі, я не мовчав! Він хихотів у відповідь. Так, він згодом зняв Тарана. Але я навіть не хочу говорити, як узагалі Таран там опинився. Це так применшить президента!
Мені один із близьких друзів Зеленського сказав перед другим туром: "Дімо, ти не розумієш. Він боїться сильних людей. Він оточує себе людьми слабшими, щоб на їхньому фоні мати сильніший вигляд". Я відповів: "Та годі тобі! Не хочу чути". Мені [колишній керівник військової розвідки, ексголова СБУ] Ігор Петрович Смешко казав: "Дмитре Іллічу, ну не може артист бути президентом. Не може! Ви ж, коли в літак сідаєте, хочете, щоб за штурвалом пілот сидів. Хочете, артиста посадіть за штурвал літака! А чого ви так не робите? Я відповів: "Так, він недосвідчений, але він добра людина, він оточить себе професіоналами, і вони його піднімуть на нову висоту". Ігор Петрович сумно дивився на мене, він бачив, що я закоханий у Зеленського, і тому не переконував.
Далі з'явилися інші дзвіночки... Я вам уперше скажу: він мене зрадив у ситуації з [колишнім ватажком бойовиків "ДНР" Ігорем] Гіркіним [інтерв'ю з яким я записав 2020 року]. Мене особисто зрадив! Тому що Володимир Олександрович знав про підготовку спецоперації щодо Гіркіна за місяць чи півтора до проведення інтерв'ю. Він особисто знав. Йому особисто доповів Василь Бурба. Як я вже казав кілька разів, це була спецоперація, яку здійснювали спільно Головне управління військової розвідки та Генеральна прокуратура. Ви що, думаєте, це були жарти? А коли дійшло до справи, Володимир Олександрович сховався. Чи то злякався [президента РФ Володимира] Путіна... Я не знаю чому. Він почав говорити: "А хай Діма не каже, що зі спецслужбами. А хай скаже, що з ветеранами спецслужб. А хай скаже, що з юристами..." Заповз у раковину! Коли треба було сказати: "Так, я був у курсі". Чого він так не сказав? Що тут такого? Ми на державу працювали! А коли дійшло до серйозної розмови, він переказав: "Завтра на пресконференції я дам зрозуміти всім, що я в курсі". І що він сказав? Це було в найгірших традиціях "Кварталу 95". "Квартал 95" краще жартував. Коли мені дали слово, він сказав: "Наш спецагент, як мені доповіли. Ги-ги-ги". Я цю ситуацію проковтнув. Чому? Ну, було незручно, я ж його так люблю... Що, мені це все розповідати? Це я зараз розповідаю, та й то не все... Це ще одна зрада... Він зрадник. Так, як він зрадив мене, він зрадить усіх інших.
Гордон розповів, чому його ставлення до Зеленського змінилося. Скріншот: Дмитрий Гордон / YouTube
Потім ситуація з вагнерівцями починається... Я її знаю. Я її знав ще тоді. Друзі, там зрада. І він знову в раковину заповз: я не я, і хата не моя. І по-дурному бреше. Знову по-дурному!
А заява [колишнього президента Грузії, голови Виконавчого комітету реформ України Михайла] Саакашвілі, що $37 млрд на рік тягнуть із бюджету! Де президент? Він має сказати, це правда чи ні!
Скільки ж я бився із цими контрабандистами! Ви ж пам'ятаєте, я з ефіру в ефір казав, що крадуть $3 млрд на рік на митниці. Нарешті санкції запровадили! Але не проти тих і не ті санкції... Зеленський говорив, мовляв, 300 млрд грн скоро побачимо в бюджеті. Я чекаю на кінець року. Хочу бачити 300 млрд грн у бюджеті від того, що контрабанди немає... Ви справді в це вірите? Та все є! Корупція страшенна! А хто "кришує" її? Чи не вони самі? Запитання.
А розслідування "Української правди" щодо польотів на ювілей Андрія Єрмака державними гелікоптерами! В Естонії ексміністерку освіти Майліс Репс обвинуватили у привласненні бюджетних коштів та шахрайстві. Прокуратура офіційно висунула їй обвинувачення. У чому її обвинувачують? У даних слідства йдеться про те, що Репс доручала співробітникам обов'язки, пов'язані з доглядом за дітьми, а також святкувала свій день народження в будівлі відомства. Іще Репс обвинувачують у шахрайстві завдяки придбанню коштом міністерства кавоварки, яку вона використала у себе вдома. Мені пише людина: "Жебраки!" У нас президент державними гелікоптерами літає день народження свого клерка святкувати. А тут якась, сука, кавоварка! Ну, що взяти із цих європейців? І, до речі, щодо Андрія Борисовича Єрмака, якого я вважаю дуже розумною людиною. Андрій Борисович – керівник Офісу президента. Це людина, яка має забезпечувати роботу Офісу президента, керувати канцелярією. А він у нас керує усією країною. Але ж ми його не обирали керувати країною, за всієї поваги до нього. Його призначили керувати канцелярією, а він керує всіма: прем'єр-міністром, парламентом. Що це таке?
Коли торік Ілларіонов сказав: "Зеленський – усе", я, вибачте, Андрію Миколайовичу, подумав: втратив розум
Ситуація з вагнерівцями та поведінка Зеленського зараз мене вибили з колії та підвели межу. "Далі, – сказав собі я, – ти не маєш права підтримувати його публічно. І ти маєш про це сказати". Він іде шляхом падіння. Інакше потім скажуть: "А чого ти його підтримував?" Слухайте, я його чесно підтримував два з половиною роки, я не говорив якісь речі, сподівався на нього.
Я брав інтерв'ю в [російського економіста Андрія] Ілларіонова рік чи півтора тому. Я в ейфорії від Володимира Олександровича. Улюблений президент! І раптом із похмурим виглядом Ілларіонов, який розуміється на політиці набагато більше за мене, каже: "Зеленський – усе". Я перепитую: "Що?" – "Усе. Зеленський – усе. Він уже не проводитиме реформ. Реформи проводять у перший рік. Якщо він їх не провів і навіть не намагався, нічого вже не буде". Вибачте, Андрію Миколайовичу, але я тоді подумав: втратив розум. На мого улюбленого президента таке говорити! Я хочу перепросити в нього. Він мав рацію. Я підтверджую: Зеленський – усе. Мені дуже прикро це казати. Тому що я зараз говорю не про нього, я говорю про себе. Тому що я в поганому світлі. Мені прикро, мені соромно, мені боляче. Але це життя, і це правда.
Тепер щодо його прибічників. Після моїх заяв сполошилися прибічники президента. По-перше, я не думав, що Володимир Олександрович має ботів. Думав, що боти – це прерогатива Порошенка. Але налетіли боти! "Покидьок", "наволоч" тощо. Ну а улюблене запитання: "Скільки тобі платить Ахметов?" До того ж я відкриваю профілі тих, хто пише: одна публікація, троє друзів, портретів немає... Чистісінькі боти! До того ж примітивні.
Про те, скільки мені платить Ахметов. Якщо хтось не знає: я – мультимільйонер. Щоб було зрозуміло: мультимільйонер – це людина, яка має десятки мільйонів доларів. Перед вами людина, яка має десятки мільйонів доларів. Усі вони задекларовані, усі вони працюють в Україні. На відміну від президента Зеленського, у мене ніколи не було офшорів. Я навіть не розумію, що це таке. Усі мої гроші в Україні, бо я у свою країну вірю. А тепер дивіться: що мені, мультимільйонеру, може запропонувати мільярдер Ахметов? Або не Ахметов, а хтось інший. Коли в тебе стільки грошей, плюс-мінус стількись там не має, друзі, жодного значення. У тебе інша філософія та інше ставлення до життя. Моя філософія: гроші допомагають мені бути незалежним. Вони мені дають змогу не розмінюватися на спокуси, іти своїм шляхом і говорити те, що думаєш. Тому що найбільше щастя в житті кожної людини – це свобода. Свобода слова, свобода висловлювання. Тому якби навіть Ахметов, на каналі якого я виступаю, запропонував мені гроші, це принизило б не лише мене, а й його. І в нього як у розумної людини, певен, навіть такої думки в голові не було.
До речі, за одним заходом хочу сказати про Ріната Ахметова. Якби Офіс президента мав 10% мізків Ріната Ахметова, наша країна набагато краще жила б. Це я вам точно кажу як людина, яка бачила найкращих людей епохи.
Ідемо далі. В Офісі президента є ціла група посіпак, які за командою "фас!" займаються тим, що на когось намагаються "нагнати". По-перше, хочу сказати, що "гнати" на мене – це мене тішить. Я з великою любов'ю ставлюся до людей, які про мене пишуть і говорять. До того ж немає значення, добре чи погано. Тому коли про мене пишуть, навіть щось погане, я дуже насолоджуюся.
Наразі Офіс президента підтягнув собі Сергійка Лещенка. Для тих, хто не знає: Сергій Лещенко – це член мого фан-клубу, дуже гарний у минулому журналіст. Він був гарним журналістом, поки не зайнявся політикою. Мені подобалося, як він працював. До речі, він був членом наглядової ради "Укрзалізниці" із зарплатою 332 тис. грн на місяць. Я з повагою ставлюся до великих зарплат – я вже про це казав. Але ж наша " Укрзалізниця" розкрадена! Вона в жахливому стані. Я проводжав тата на потяг. Літня людина, майже 85 років. Я якось перед цим їздив поїздами то до Вінниці, то до Одеси, плювався, дихав запахом туалетів... Ну, якось воно було. А тут більша відстань. Верхня підніжка у вагон така, що мені треба напружитися, щоб на неї стати. А татові 85 років майже! Довелося просити відкрити сусідній вагон, цей перехідний простір, тата ледве підтягнув туди... У нього голова пішла обертом. Смердючий вагон, 50-х років, мабуть, вузенький коридор... Це СВ-вагон, але в купе було три полиці. Троє людей – пройти неможливо, задихаються... Я прокляв усе керівництво "Укрзалізниці" цієї миті й усю наглядову раду. Крадуть бабки, скоти, а потім іще щось пишуть.
Мені вже двоє людей сказали, що їм надійшли замовлення "мочити" Гордона в Telegram-каналах, а ГПУ дали завдання збирати дані, що ганьблять мене
Сергій Лещенко був гарним журналістом. Але потім із ним сталося лихо: він поставив собі брекети і зробив це невдало. Від зміщення брекетів туди почала потрапляти їжа, і в нього стало погано пахнути з рота. А оскільки він рукою поправляв брекети, то в нього почало погано пахнути й від рук. Тепер усе, що він каже, і все, що він пише, погано тхне. І в Офісі президента його стали називати "Дірявий брекет". А щоб скоротити, іноді "Дірявий", а іноді "Брекет". Це ціна колишнього гарного журналіста Сергія Лещенка. Вітання йому!
Я виявився дуже цінною людиною. Тому що Офіс президента отримав необмежений бюджет (напевно, у якогось олігарха вони взяли щось) на очорнення Гордона. Мені вже двоє людей, серед них наш колега, сказали, що їм надійшли замовлення "мочити" Гордона в Telegram-каналах. Ціна одного поста – $3–4 тис. Я себе заповажав! Окрім того, Генеральній прокуратурі дали завдання збирати дані, що ганьблять Гордона. Я хочу сказати тим, хто дає завдання, і тим, хто намагається збирати: "Я із 16 років перед очима. Я не приховую, як я заробив гроші, де я їх заробив, де їх вкладено, що на мені є. Я повністю задекларований!" Вони мене тільки в дупу поцілувати можуть. Жодного компромату! Нічого! Вони можуть утисячне написати про те, що я рекламував золоту піраміду або працював із ясновидцями. Це вже, на мою думку, усі знають. Але, друзі, це нормальна історія. Нічого вигадати не виходить, і ходять по колу.
Я знаю, хто замовляє матеріали проти мене та розслідування. Знаю, кому доручають. Бо ті, кому доручають, приходять до мене та розповідають, хто їм замовляє. Я хочу попередити і перших, і других. По-перше, маю гарну пам'ять. По-друге, на відміну від них, я постать стала. А вони тимчасові. Вони в мене перед очима миготіли протягом довгих 30 років і зникали. Зникнуть і ці. До того ж їм треба боротися за те, щоб зникнути хоча б гідно. А зникнуть вони безславно, і я в цьому їм допоможу, якщо вони щось замовлятимуть. Я їх попереджаю офіційно. Якщо я ще щось побачу, я про них теж щось замовлю. Їм буде боляче. А я вмію робити боляче.
Я говорю те, що думаю. У нас свобода слова. Я висловлююсь відповідно до своїх відчуттів. Я можу помилятися – я не категоричний. Десь я можу перебрати щось, десь я можу сказати не так. Але я завжди кажу правду – так, як відчуваю і переживаю. Тому, якщо ви хочете боротися зі мною, ви тільки мене в такий спосіб піднімаєте. Що більше ви про мене говорите, то більше люди починають замислюватися: "Напевно, він таки правду каже, якщо ви з ним так боретеся". Тому я зичу їм успіху!
