-4 Київ
15 лютого 1943 р., понеділок
Щодо вчорашнього німецького радіо – вони здали Ростов і Ворошиловград. Нібито за наказом про скорочення фронту. Харків весь німцями евакуйований. Приїхали сюди німецькі організації, переведені туди минулої весни. Приїхав театр і театральні бригади, різні інститути, окремі харків'яни. Хто хотів і міг виїхати з Харкова – вже тут.
Судячи з наших базарів, Харків звільнений вже. Сало у нас вчора було від двох до трьох тисяч рублів за кілограм. Хліб – 200 рублів, молоко – 110 рублів за літр, склянка солі – 100 рублів. Німці знову розповідають, що італійці відкрили фронт. Влаштували братання. Шістдесят тисяч нібито перейшли на радянську сторону. Проте (це знову наші "пантофельні" відомості) наші відмовилися взяти італійців у полон, роззброїли їх і відправили додому. Німці відмовилися від допомоги їм. Це пояснення того, що італійці ходять по квартирах, просячи ночівлі та хліба.
У Києві в ці дні дуже жваво на вулицях, де зазвичай пересуваються війська. Купа машин. Знову стоять німці, регулюють рух. Багато німців знову на вулицях. Через мости не пускають. Німці будують ще нові дерев'яні мости через Дніпро. З Дарниці перевели сюди в якийсь гуртожиток на Почаївський табір полонених. Останні тут ожили. Там вони вмирали, тому що їхньою їжею була каша з гнилих овочів і декілька грамів хліба, а тут їм населення носить їжу.
Сьогодні сказали мені, що, чи то у нас вже встановлена, чи то буде на днях знову військова влада.
І страшно, і радісно. І голова не витримує. Але повинна витримати, як завгодно!
Попередній запис у щоденнику від 13 лютого.
Про особу автора мемуарів про окупацію Києва – Ірини Хорошунової – і те, як склалося її життя після війни, а також про долю самого щоденника читайте у розслідуваннях видання "ГОРДОН". Повний текст мемуарів публікується у спецпроекті "Щоденник киянки".
Редакція дякує Інститут юдаїки за надані матеріали.
За ідею редакція дякує історику й журналісту, співробітнику Українського інституту національної пам'яті Олександру Зінченку.
