Невзлін про ядерний шантаж РФ: Байден у максимально можливих дипломатичних висловлюваннях сказав Путіну: "Ми тебе, хлопче, прикінчимо. Не треба" G

– Леоніде Борисовичу, привіт.

– Здрастуйте, Олесю.

– Я вас рада бачити. Особливо в такий важливий та особливий день – ваш день народження. Ми сьогодні з вами зустрічаємося, бо будемо обговорювати екстрене звернення Путіна. Знаєте, я вам відразу хочу побажати, щоб у ваш наступний день народження, коли ми теж із вами записуватимемо інтерв'ю, ми говорили лише про економічне диво України, а Путін узагалі не стояв у нас на порядку денному, бо він уже давно до цього часу канув у лету й усі про нього забули. Тобто катюзі по заслузі.

Леоніде Борисовичу, скажіть, будь ласка... Повертаючись до того, що зараз усе-таки треба ще трохи попрацювати. От Путін виступив уранці із заявою, яку він анонсував ще ввечері, але чомусь її перенесли. Якщо перекладати з чекістської на людську, що він сказав? Що ця заява означає?

– А, ось так, так? Ну, почнімо тоді з неї. Отже, у принципі, у Путіна було кілька варіантів вибору. І він жалібно пищав через [президента Туреччини Реджепа] Ердогана про те, що він хоче переговорів. І його послали. Потім поскаржився прем'єру Індії [Нарендрі] Моді на [саміті] ШОС, що от він узагалі-то такий, мирний голуб, хоче переговорів, але ось українці весь час відмовляються, там, або [президент України Володимир] Зеленський. І він думав, що цей сигнал буде почуто – і зараз усі зупинять наступ і почнуть із ним розмовляти про нову, так би мовити, конфігурацію України. Він що думав? Що зараз ніби от найбільш невигідний для нього і вигідний для України момент і для всього світу, зараз почують, що він готовий на переговори. Мабуть, зупинять наступ, тобто припинення вогню підпишуть швиденько, як завжди. А потім він підготується. Наступ зірветься, бо підпишуть. Тобто він уже буде готовий більш потенційно до наступного наступу або почне тиснути сам.

Але в чому його, звісно, був прорахунок? Що це зараз не потрібно нікому, крім нього. У нього слабка позиція. Ось. А позиція України й усього світу, який її підтримує, – вона дуже сильна. Тому й стали можливими, зокрема, ці найпрекрасніші наступи під Харковом. А зараз вони відбуваються, як ви знаєте, ще й в інших областях: Херсонській і навіть Луганській. І навіть не будемо всього говорити зараз.

Розумієте, адже після цього він насправді востаннє шантажнув по-кадебістському. Він же оголосив, що буде заява. І були різні тлумачення. Була істерика його пропагандонів на тему "треба визнати те, треба визнати це". І його шантажна погроза. Але проблема у тому, що ніхто не відреагував. І йому довелося перенести це на ранок і почекати: зателефонує йому [президент США Джо] Байден або  Зеленський, чи це буде лише [президент Франції Еммануель] Макрон.

Макрона, як ви знаєте, він не взяв. Тому що він розуміє, що це початок затяжних переговорів. А він хотів як гопник узяти одним ударом. Програв. Що далі робити? Далі у нього вибір: або самому припиняти ситуацію і розуміти, що він війни не виграв. А якщо диктатура програла війну – отже, він більше не диктатор, залишаються якісь лічені місяці до його кінця. Імперії війн не програють. Лише один раз. І після цього вони вже не імперії, а [починається їхній] розпад. Або спробувати це виграти – то друге, найдурніше рішення. Тобто оголосити Україні офіційно вже війну де-факто. Ну і третє рішення: шукати якийсь компроміс. Але компромісів він не дуже розуміє. Тому що йому ж треба показати перемогу своєму народу.

Рейтинг останніми місяцями падає, Харків створив істерику в еліти. Рейтинг і далі падає. І ось він зважується на найбільш ідіотське рішення, яке тільки може спасти на думку людині: він оголошує війну всьому світу. До того ж саме це і заявляє. І каже, що він, так би мовити, увесь світ поставить на коліна. Я не знаю, навіщо він це зробив. Я не знаю, яку він припускає відповідь. Я не розумію, навіщо він погрожує ядерною зброєю.

Скріншот: Алеся Бацман / YouTube

Але в підсумку він зробив мені великий подарунок на день народження. Тому що він дуже скоротив строк свого перебування при владі. Влада Путіна починає руйнуватися у нас на очах. Я не скажу, що це буде завтра, але це буде досить швидко. Може йтися про місяці – навіть не про роки – до краху режиму. Це ось така частина.

– Леоніде Борисовичу, розберімо зараз по запчастинах. Що його заява означає для Росії у двох аспектах і з технічного погляду. Мобілізація. Чи можливо її провести? Це вони кажуть – часткова, а зараз на м'ясо забиратимуть усіх.

Враховуючи те, що це робота військкоматів, це треба їх усіх одягнути, треба їх усіх нагодувати, привезти, медичні якісь там пайки зробити, сумки із собою і таке інше. Це величезна історія, до якої, як мені кажуть, Росія не готова. Незважаючи на те, що вона сьомий місяць воює, сама розпочавши цю війну. І друга історія – це історія можливих російських бунтів від людей, які, коли з дивана плювати в телевізор і розповідати, які піндоси жахливі і "як ми зараз усім покажемо" – це одне, а коли йти самому на м'ясо – це вже інше. От поговорімо і з цього погляду, і з цього погляду.

– Добре. Я, так би мовити, трошки готувався, і деякі відповіді у мене вже фактично написані до ваших запитань. Можна я підглядатиму? Отже, про мобілізацію. Отже, ті росіяни, які досі не діяли, – вони ризикують, що війна торкнеться їхньої сім'ї. Це руйнує ту саму пасивність, індиферентність, на якій тримається ця влада. Ось. Путін завжди це розумів, або йому це пояснювали. Тому він не оголошував мобілізації. Якщо він оголосив мобілізацію – отже, він у розпачі. Це було видно з усіх пропагандистів. [Маргарита] Симоньян, [Ольга] Скабєєва, [Володимир] Соловйов. Вони всі були у розпачі. А почалося з такого, як [Карен] Шахназаров, за кілька днів ще до них. Відразу після того, як у Харкові почали зазнавати поразки.

Тому це акт розпачу. Акт розпачу не може бути розумним. Тому всі звернули увагу на дивну вищу математику товариша [міністра оборони РФ Сергія] Шойгу. У нього загинуло менше ніж 6 тис. осіб, а набрати треба 300 тис. Це ж знову брехня, нагромадження брехні. І що важливіше? Що означає "одноразова історія"? 300 тис., а потім іще 300 тис. І що таке "часткова мобілізація"? Це для того, щоб не назвати війну війною знову, не оголосити воєнного стану? Я не знаю.

Не буває часткової мобілізації. Коли це м'ясо, так би мовити, згорить у печі війни, буде потрібно таке. Ось. Що таке сьомий засекречений пункт [указу Путіна про мобілізацію]? "Для службового користування". [Прессекретар Путіна Дмитро] Пєсков натякає, що це пов'язано з кількістю тих, кого мобілізують. Це ще раз підтверджує тезу, що це неодноразово відбуватиметься. Інакше це не було б таємним.

Тепер: що він робитиме із новомобілізованими – людьми, які не хочуть воювати? Їх треба навчити, одягати, годувати, екіпірувати... А в російській армії, як ми знаємо, із цим проблеми зараз. А плюс 300 тис. людей – що буде? А що буде із цим перекосом, коли вже тисячі й десятки тисяч людей воюють як ПВК або контрактники, за великі гроші? Вони ніби розуміють, за що вони вмирають. А що він робитиме? Там машинами возять гроші зі сховища "Внешэкономбанка" у ПВК "Вагнер": грубо кажучи, у Донецьк. Ну а як? Кеш. Звідки їм ще його брати? Зрозуміло, в [Андрія] Костіна у ВТБ.

Якщо зараз усім платити, то це просто недосяжно для жодного бюджету. Якщо одним платити, а іншим не платити – ще один перекіс там, і там вороги воюватимуть один з одним за ці гроші. "Ти отримуєш стільки, а я – стільки. Або я нічого". Або просто розганяти інфляцію. Отже, що далі? Так би мовити, дозволити більше [Євгенію] Пригожину озброювати і випускати вбивць, наркоманів і педофілів із в'язниць? Окей, там є певний ресурс. Але який сенс у цих ненавчених і неекіпірованих людях?

Адже вони зіткнулися з українською армією, в якій не лише вищий офіцерський склад, як виявилося, за ці вісім років пройшов навчання не тільки й не так в Україні, а вже й середній склад. Американська армія складається із сержантів. У російській армії немає сержантів. Ну, у розумінні нормальному. А в українській армії вони є. Тобто ті сержанти, які, як у Росії, молодші офіцери. Люди, які знають, що робити зі зброєю на полі бою щодня, щохвилини. Ці ж – м'ясо.

Скріншот: Форум свободной России / YouTube

Те, що погублять карних злочинців, – це те саме, що засудити до страти, але, так би мовити, в обхід легальності. Хоча цей хід також нелегальний. Ми його розбирали з адвокатами, юристами. Його практично неможливо зробити легальним, хоч що ти вигадуй. Навіть якщо відкривай слідство щодо них на території України та скеровуй їх на слідчі дії – це однаково буде нелегально чи напівлегально.

Але не будемо на них зациклюватися. Отже, він озброює людей, які не хочуть воювати. Людей, які здаватимуться в полон. Людей, які переходитимуть на бік ЗСУ. Це буде масово. До цього будуть закликати всі розумні, мудрі люди. Зокрема й російська опозиція. Я ось вам потім зачитаю. Я отримав... Обговорюють оголошення антивоєнного комітету. Я хочу вам коротко зачитати їхній текст, із яким я абсолютно, повністю згоден. Я думаю, що він вийшов чи ось-ось вийде вже в ефір. Що пропонують російські ліберали, справжні опозиціонери, у цій ситуації?

Про навчених поговорили. Так? Про "пригожинців" теж зрозуміло. Але хай скільки їх буде чудових таких воїнів-терористів, додай до них карних злочинців – це не вирішує проблеми. У якийсь момент їх знищать професійною західною зброєю.

Регіони. Звичайно, вони мобілізуватимуть знову регіони, вони мобілізуватимуть мігрантів, вони намагатимуться їх пустити на гарматне м'ясо, щоб не дестабілізувати Москву. Тому що якщо в Москві буде багато "200-х" або "300-х", то його строк буде зовсім коротким, можете мені повірити. Я Москву знаю краще за нього у сто разів.

Тому на всі ваші запитання відповідь негативна: вона йому нічого не дає. Нічого не дає. Вона розтягнеться надовго. Якщо він відразу почне скеровувати людей, то це просто люди непідготовлені. І вона потребує величезних витрат. І вона не має воєнного сенсу. У ній немає результату. Розумієте?

– Леоніде Борисовичу, я із задоволенням спостерігаю зараз за російськими соцмережами. З учорашнього вечора, коли, власне, чекали, що Путін вийде із заявою. І всі, у принципі, розуміли, що він, найімовірніше, буде оголошувати мобілізацію. Там паніка, істерика, хаос. Якось уже бойовий дух російський підспустився. А в російському сегменті Google основний тренд щодо запитів зараз – "як виїхати з Росії". А квитки на літак на Стамбул і на Єреван розкупили всі повністю, щоб вилетіти сьогодні.

Плюс я дивлюся, що якісь там комітети закликали вже сьогодні ввечері виходити на акції протесту в містах проти мобілізації. Олексій Навальний сказав, що треба палити військкомати. Дуже вчасно. Тобто коли вже сім місяців російська армія вбиває мирних українських жителів тисячами, то тоді не треба було, мабуть, палити військкомати. А зараз, коли росіян на м'ясо вже масово тисячами теж хочуть відправляти – ось тільки тепер він закликає палити військкомати. Ну, дякую за це, добре. Тобто вся ця історія – вона може вилитися у якісь протести, які закінчаться чимось? Чи це все фігня? Вони стерплять і це, пихтітимуть, десь, там, щось, туди-сюди... Ну, будуть іти на забій, просто тепер уже масово.

– Ні, ні, я все-таки хочу сказати, що паніка у Кремлі. Це абсолютно достеменно. Панічні настрої в оточенні. І це панічне рішення може бути правильним. Зокрема й із погляду внутрішньої політики. Тому – так, безперечно, зараз люди будуть у внутрішній опозиції.

Я не впевнений, що варто закликати їх виходити, як це роблять люди Навального, перебуваючи за кордоном чи навіть у в'язниці там кілька людей. Усе-таки брати відповідальність за життя людей не можна. Нехай вони самі вирішують. Тому що ми розуміємо, що розгін буде сильним. Зрозуміло, що стрілянина по населенню прискорить кінець Путіна. Але ж ми не хочемо, щоб хтось додатково загинув через те, що ми хочемо загибелі цьому режиму і цій людині.

21 вересня, на акції проти мобілізації у Санкт-Петербурзі. Фото: Анатолій Мальцев / ЕРА

– А я не хочу, щоби гинули українські жінки, діти, військовослужбовці, ті, хто на своїй землі, від рук росіян, які прийдуть убивати. Які не прийдуть бунтувати проти Путіна і зносити його, що мали зробити давно, а прийдуть туди. Тому я не можу з вами погодитися.

– Я цього не казав. До мене немає докору. Я у строю із 24-го лютого на одному боці.

– Так. Я знаю, я знаю.

– Я хочу сказати, що можна призивати, можна не призивати. Ситуація буде такою. Якщо це буде для нього небезпечно, він стрілятиме по натовпу. Це будуть просто додаткові жертви і величезні репресії: вже гулагівського масштабу. Тому що йому діватися немає куди. Але в усіх випадках: як постріли в Україні, вбивства людей, так і додатково не лише репресії, а й убивства людей у Москві, – прискорюють його, так би мовити, кінець. Це неминуче. І якщо ви мене питаєте, чи вийдуть люди на вулиці або чи будуть люди, там, партизанити, до цього указу я б вам сказав "ні".

Після цього указу я маю частково погодитися з логікою Іллі Пономарьова, що там знайдуться тепер люди, які здійснюватимуть теракти чи, умовно кажучи, акції відплати не на рівні спалювання військкоматів, коли ми з вами не знаємо: військкомат спалили для того, щоб показати протест, чи просто для того, щоб спалити свої призовні документи. Я думаю, що зараз усе буде набагато гірше.

Тому що зброї і вибухівки у Росії багато нелегальної. Особливо їх добре купувати у Федеральній службі безпеки: у відповідних підрозділах. Наркотики – там, де борються з наркотиками. Вибухові речовини – там, де борються з вибуховими. Зброю – з нелегальним обігом зброї. Зараз підуть такі, великі, грошові справи. Плюс люди будуть озброєні. Багато хто здасться. Я вважаю, що дуже багато хто здасться в Україну в полон. Тому що Україна з полоненими поводиться нормально.

Російські військовополонені, яких 21 вересня видали РФ у межах обміну. Фото: Дмитро Лубінець | Dmytro Lubinets / Telegram

А якщо люди повернуть свою зброю проти Путіна, я думаю, їм це зробити дозволять. Вони пройдуть, так би мовити, відповідну перевірку в іноземний легіон тощо. Це озброєні люди. Плюс це озброєння буде на території Росії. І цю зброю однаково буде рано чи пізно застосовано проти Путіна. Озброєні люди, які не хочуть воювати, – вони повернуть зброю проти Путіна, а не проти України.

Тому я згоден із вами, ще раз повторю: росіяни це заслужили. Ніхто їм зараз не відкриє жодних балтійських кордонів і не друкуватиме шенгенських віз на в'їзді. Я хочу звернути увагу, що Каспаров Гаррі, я і багато інших постійно їм говорять те саме по висхідній. Дочекалися тепер, коли закриватимуть виїзд чоловікам призовного віку? Нехай вони це дістають. Тому що висміюють усі наші слова, які суто, так би мовити, спрямовані на турботу про людей, котрі не хочуть жити і співпрацювати з путінським режимом. Нехай просяться у Казахстан – ну, туди, куди пішки можна дійти.

Ну, що тепер робити? Не відкриє ніхто їм кордону, хоч що кажи. Тому я думаю, що буде маса – і досить критична, – яка оберне зброю рано чи пізно проти цього режиму.

– Тобто ми чекаємо на бунт. Він може бути? Російський.

– Ну, у принципі, дивіться. Він практично неминучий, якщо буде така тенденція, яка дасть змогу отримувати дедалі більше правильної зброї. Якщо Америка нарешті і НАТО знімуть обмеження на дальність і типи озброєнь, якщо буде досить систем ППО або закриють нарешті небо, щоб захиститися від російських літаків і ракет. І останню я пораду дав би: це, без сумніву, руйнація військової інфраструктури на території, там, із півдня – від Таганрога, Ростова до, умовно кажучи, Бєлгорода – я не знаю, – Воронежа, включно із Курськом тощо.

Ну, що робити? Там склади, там військова інфраструктура. Ну, якщо випадково влучать по цивільній інфраструктурі... Путін же після втечі з Харкова весь час випадково влучає по цивільній інфраструктурі, весь час б'є теплоелектростанції, дамбу руйнує, водопостачання і каналізацію. Якщо прилетить цим регіонам випадково – ну що тепер робити? Нехай ідуть на схід, нехай ідуть до Путіна ходоками. Мені їх не шкода? Мені їх шкода. Я не хочу, щоб убили жодного більше мирного жителя. Але якщо їм доведеться постраждати випадково – нехай страждають.

– Леоніде Борисовичу, ви сказали про те, що у Кремлі паніка. Хочу на цьому трохи докладніше зупинитися, бо мені зараз доводиться чути про те, що Путіна зливають свої ж. Тобто зараз утворилося крило – група людей у Кремлі, – які на початку широкомасштабного вторгнення якщо його і не підтримували, то реально боялися, бо незрозуміло: а раптом справді за три дні Київ візьмуть – ну, і тоді переможець... А зараз що він більше програє (а він програє, і безліч тому свідчень, яких вони не можуть не бачити), то вони і їхнє невдоволення стають сильнішими. Тому що фактично він відокремлює їх від нормального, гарного життя, яке він у них забрав, виписавши їм квиток усім на цвинтар, забравши в них, зокрема, мільйони, мільярди накрадені, яхти, вілли, коханок на Заході тощо, дітей із навчанням...

Чи правда, що там справді зріє якась історія? Я не знаю: змова, не змова. Ну, тобто ті, хто зараз може теоретично зайнятися його усуненням, від влади зміщенням. І з ким Захід із задоволенням домовиться, коли вони скажуть: "Ми віддамо все, будемо просити вибачення, тільки зніміть санкції. Усі території повернемо, усе вкрадене на стіл".

– Почнімо з першого. Я не бачу зараз змови поки що. Я розумію, як вони розділилися. Є яструби, які впливають на Путіна: такі, як [російський бізнесмен, основний акціонер банку "Россия"] Юрій Ковальчук, який здебільшого і є архітектором ідеї війни з Україною та хаосу в Європі. Така, найближча, мабуть, до Путіна людина. Є божевільні люди на кшталт [російського бізнесмена, якого називають власником приватної військової компанії "Вагнер", Євгенія] Пригожина або [глави Чечні Рамзана] Кадирова та [глави Росгвардії Віктора] Золотова, які просто хочуть усіх убивати і є його опорою. Є абсолютно безглузді люди на кшталт Шойгу, який на змову, напевно, зараз не здатний, хоча, звісно, із задоволенням посів би місце Путіна. Це зрозуміло. Але на змову, я думаю, він не здатен. Тож настрої розділилися.

Так, люди на кшталт [глави "Роснефти" Ігоря] Сєчина однаково будуть біля Путіна і підтримуватимуть Путіна, навіть якщо там нароблено помилок. Зараз насправді більшість оточення чекала, що Путін зніме із себе відповідальність, покаравши Шойгу, [начальника Генштабу РФ генерала Валерія] Герасимова і людей із ВПК, тобто керівників – тих людей, які насправді його обдурили і розікрали армійський та оборонний бюджет. І армія виявилася не тією армією. Мультфільми, які він показував, [виявилися] мультфільмами.

Немає у них жодної сучасної зброї практично. Вони перебувають у попередньому столітті, порівняно з тією зброєю, яку почала отримувати Україна від Заходу. І, до речі, Шойгу коли бубонить – він про це говорить насправді. Подивіться його інтерв'ю. Він розуміє. Але просто він говорить, як зомбі нещасний. Він, напевне, дуже наляканий. Він мав бути крайнім, і це була основна порада Путіну: по-перше, їх прибрати, а по-друге, усіх під суд, щоб вони зізналися у розкраданні. Тому що із цього бюджету вкрадено величезні гроші: набагато більше ніж половину бюджету. А половину закопано, як то кажуть, нераціонально. Він цього не зробив. Це був один із його шляхів. Він об'єднався із цими людьми: безглуздими і непотрібними. І він, звісно, спирається на тих людей, які прагнуть крові. Тому я не бачу зараз тієї сили, яка була б готовою його усунути, наприклад, і прийти до влади.

Фото: ЕРА

Легально такою силою може бути прем'єр-міністр [Михайло Мішустін], але тоді за ним хтось має стояти: якісь силовики. Тому що сам він не справляє враження людини, яка готова взяти владу. Він справляє враження людини недурної, але, так би мовити, яка кудись потрапила і віддано працює на цього воєнного злочинця. Це його помилка, але це не робить його таким самим, як Путін. Тому я гадаю, що він влади не візьме. Тому я вважаю, що зараз, на цьому етапі, змови немає, але все може дуже швидко змінитися. Якщо люди, які хочуть більшого і хочуть зупинитися, увійдуть у безпосередній клінч, – і Путін стане, так би мовити, зайвою фігурою. Але зараз я не бачу, щоб це могло в реальній ситуації швидко статися.

Вони дивляться іншими очима, ніж ми з вами. Не важливо, звідки ми дивимося, але кожен із нас дивиться не зсередини Росії. Вони ж дивляться на це все звідти, і все основне в них там. Тому коли ви говорите про те, що вони втрачають щось на Заході і таке інше... Вони вже все втратили. У них уже немає вибору. Вони вже зрослися з Путіним.

Якби було його фізичне усунення чи відведення від влади і з'явився б раптом звідкись уряд, який би зупинив війну, віддав би всі території Україні назад і підписав би компенсації відповідні , – тільки тоді можна говорити про зняття санкцій. Але тільки починати. Тому що, вибачте, але їм вірити ж не можна.

– Ні, ну так і Росію треба роззброювати. Це має бути спеціальна модель на кшталт фашистської Німеччини. Тобто це величезна процедура. Інакше за кілька років ми матимемо те саме ще у більшому вигляді.

– Вибачте, але у Німеччині не було проблеми денуклеаризації. Були денацифікація і роззброєння. А тут є ще ядерна зброя, якою він грається.

– Ось я хочу про це поговорити. Дивіться. Він уже прямо заговорив істерично про застосування ядерної зброї. Тобто ці псевдореферендуми – і він, власне, закрутив це під те, що він може її застосувати, і обов'язково це зробить, якщо що. Що це означає? Справді застосує? І чи може застосувати? І з погляду бажання, і з погляду можливості фізичної: чи вийде, чи злетить, чи виконають накази ті, хто має це, якщо що, робити? І як зараз має реагувати Захід на це, щоб цього не сталося взагалі?

– Ну, слухайте, коли граєш у покер із шулером, то завжди припускаєш, що він блефує. Коли Путін сказав наприкінці цих фраз: "І я не блефую", – це означає, що він блефує.

– Так, я помітила це, так.

– Так. Тому моя думка, знаючи образ цього параноїка, а радше психопата: він, звісно, блефує. Чи загнали його кут, як він попереджав, що він може стрибнути? Так, його загнали в кут. Але стрибнути так, щоб убити себе, я не бачу жодного сенсу. Тому що він не побачить плодів своєї плюралістичної діяльності. Зі зміни світу на краще проти "агресивного", "авторитарного" Заходу. Він же в нас установлює новий світовий порядок. Тому сенсу в цьому також немає для нього. Він боягузливий і жити хоче явно. Навіть якщо він сидітиме за ґратами, він віддасть перевагу тому, щоб жити, ніж померти.

Тому я гадаю, він блефує. І я думаю, він розуміє, що будь-який удар, якого він завдасть, матиме у відповідь інший удар, який буде значно сильнішим і потужнішим. Тому що він не залишає вибору. Мені здається, якщо він правильно прочитував виступ Байдена, йому про це прямо сказали в максимально можливих дипломатичних висловах. Коли він сказав щось на кшталт "не робіть цього, не треба" – це дипломатичною мовою Америки означає, що "ми тебе, цейво, хлопче, тойво, прикінчимо. Не треба".

Фото: svoboda.org

– Добре. Патрушев літав зараз до Китаю. Навіщо?

– Знаєте, спроба про щось домовитися – вона завжди має якийсь шанс. Але оскільки скеровують Патрушева, то це абсолютно така напівдипформальність, тому що всі його зустрічі ні про що, і домовитися він ні з ким не може, і зустрічають його зазвичай із людьми, які теж самі не вирішують, але мають  почесний вигляд, тобто я щодо Патрушева своєї думки не змінюю. Це якась дута постать, яку всі вигадали і бояться. А насправді це секретарка в Радбезі, яка готує Путіну засідання в Радбезі, і не більше. Ніякий не координатор силових структур. Просто ніхто. Старий хворий дурень. Ну ось він його тримає. От. А вирішити він нічого не може, домовитися він ні про що не може.

– Леоніде Борисовичу, ну що, давайте закінчимо. Я вас відпускатиму до ваших гостей. Закінчимо на позитивній ноті. Так?

– А можна все-таки сказати? Ось я це прочитав швиденько, а ви – ні. Поки вона вийде...

– Заява, так? Скажіть, чия ця заява, звісно.

– Так. Але просто хлопці – мої друзі, я бачу, що вони готують. Ось дивіться:

"У зв'язку з оголошенням у Росії мобілізації резервістів та погрозами воєнного злочинця Володимира Путіна застосувати ядерну зброю для збереження у складі Росії захоплених територій України, антивоєнний комітет заявляє: "Протидія злочинному режиму Путіна – справа честі та совісті кожної людини, кожного громадянина Росії. Усі, хто добровільно сприяє чи сприятиме режиму в його злочинних планах, постануть перед судом. Ті, хто намагається уникнути мобілізації на злочинну війну, ті, хто будуть ухилятися від призову в найближчих призовних пунктах, здаватися в полон або переходити на бік народу України, який захищається, заслуговують на всіляку допомогу та підтримку". Антивоєнний комітет докладе всіх зусиль для допомоги гуманітарним біженцям у межах проєкту "Ковчег" тощо. Ось.

"Ми переконані, що на нинішній стадії переговорів із режимом Путіна не продуктивні жодні переговори. І закликаємо надати всеосяжну військову та економічну допомогу Україні для захисту свого суверенітету. У нинішній ситуації лише якнайшвидший розгром путінських військ на полі бою приведе до закінчення війни, до припинення енергетичного ядерного шантажу". Ось це акт російського патріотизму. Ось це нормальні російські патріоти.

– Скажіть, хто входить до антивоєнного комітету. Найяскравіші особи.

– Гаррі Каспаров, Михайло Ходорковський, Сергій Гурієв, Сергій Алексашенко, [Євген] Чичваркін, Юля Латиніна, Діма Гудков... Ну, я когось міг забути. А, там Борис Зимін, син Дмитра Зиміна – відомого благодійника, найбільшого у Росії. Це все гідні люди, вони входять у "Российский комитет действия". А сам антивоєнний комітет, звідки вони вийшли, – він величезний, він великий. Там набагато більше людей. І я думаю, що під цим підпишеться взагалі багато людей.

Плюс ви, напевно, знаєте: у російських діаспорах за кордоном і в Європі, і в Америці – зараз створюють антивоєнні комітети, і люди ініціативно збирають гроші, збирають гуманітарну допомогу. Не лише на боротьбу з режимом, а й на допомогу Україні. Тобто це рух так званих хороших росіян (слово, яке ніхто не любить), – він усе-таки, дякую Путіну, розширюється і перетворюється на щось дуже суттєве, на мою думку.

– Закінчімо на такому запитанні. Чи скоро кінець режиму Путіна? І покажемо на підтвердження те, в чому ви сьогодні виходите в ефір, на повен зріст.

– Так. Я хочу сказати, що сьогодні не лише мій день народження – сьогодні День народження Пресвятої Богородиці. І якби я був православним християнином, а не юдеєм, то я б, будучи начитаним, як Путін, звісно, не робив би заборонених дій цього дня. Тому що одна річ – стояти зі свічкою у храмі і себе хрестити, а інша річ – у день, коли треба робити добрі справи і не можна робити нічого злого, підписувати указ про мобілізацію і фактично...

– Та це ж йому шамани підказали, мабуть.

– Ось. Можливо, шамани. Але тоді який ти християнин? І чого ти весь час хрестишся? Тож я хочу нагадати, що 10 років тому була акція Pussy Riot. Рівно 10 років тому. У храмі Христа Спасителя. Я просто нагадаю: "Богородица Дева, Путина прогони, Путина прогони, Путина прогони". І далі йде текст відомої пісні. Так от я вважаю, що, загалом, збуваються їхні молитви, збувається їхній молебень. Я сподіваюся, що йому залишилося... Ну, що у 2023 році його вже не буде, я б так сказав. Можу прорахуватися, але от сподіваюся і хочу, щоб не було... І я отримав подарунок, який із задоволенням на 70 років перешлю йому. Ось (показує футболку з принтом у кольорах прапора України та написом Put In Jail. Freedom For Ukraine ).

– Прекрасно.

– Так.

– Прекрасно.

– Дякую вам дуже за увагу. Не смію затримувати.

– Леоніде Борисовичу, ще раз із днем народження. І нехай те, що ви сказали, здійсниться якнайшвидше.

– Дякую. Слава Україні.

– Героям слава. Дякую.