Ветеран Кондратюк: Як фахівець із багаторічним досвідом можу сказати, що попереду роботи з розмінування багато, ще років на 50 G

– Як ви почали займатися розмінуванням?

– До 2014 року я проходив службу в місті Донецьк. Працював у Державній службі України з надзвичайних ситуацій. Вісім років був командиром групи з розмінування боєприпасів часів Другої світової війни і працював на території всієї Донецької області. Події 2014 року перекреслили всі мої плани і моєї родини на мирне життя. Із Донецька я з дружиною та двомісячним сином виїжджав уже під час бойових дій.

Усіх, хто мав бажання служити далі, перевели. Мене – у Хмельницький, заступником начальника рятувального загону спецпризначення Хмельницької області. Там я і проходив службу із 2014-го до 2016 року. Але я не думав, що так буде, що так усе станеться. Я був упевнений, що наші відіб'ють Донецьк, і говорив родині, що за місяць-два повернемося додому. І ось, скільки вже років пройшло? Ми у війні з 2014 року, не із 2022-го. Може, хтось десь розслабився і думав, що АТО буде вічно, буде лише десь там на сході… Я розумів, що це ще не все, що ворог готується до чогось більшого.

– Чим ви займалися у Хмельницькому?

– Продовжував курувати роботу підрозділів із розмінування. Але фахівці ДСНС працювали вже не з боєприпасами минулого століття, а із сучасними наслідками навали росіян на українські землі.

– Як вирішили стати підприємцем?

– У 2016 році я звільнився з лав ДСНС через отриману травму. Це було ще у 2006 році під час розмінування складів боєприпасів у Новобогданівці. І ось тоді і прийшла думка розпочати власну справу. Спочатку стажувався у компанії, яка надавала послуги будівельної техніки, здобував досвід. Згодом у 2017 році у Києві я вже відкрив власне підприємство – ТОВ "ДартбудУкраїна". Основні наші послуги – це надання спеціальної будівельної техніки з оператором. Мова йде про самоскиди, екскаватори певні, підйомні механізми.

Фірма Кондратюка зараз бере участь у розбиранні завалів у містах, які постраждали від російських окупантів. Фото надав Український ветеранський фонд

Знайшов свою нішу, і мій бізнес швидко розвивався. Будував плани на розширення бізнесу. Але все перекреслило повномасштабне вторгнення росіян 24 лютого 2022 року.

– Пам’ятаєте той день?

– Я прокинувся приблизно о 5.00 під вибухи. Розбудив жінку словами "Війна почалася", але вона навіть не повірила. За вікном уже була паніка, черги на заправках, у магазинах, біля банкоматів. Ми були не готові виїжджати, автівка була не заправлена. Я розумів, що війна буде, але дійсно не очікував, що все відбудеться саме за таким сценарієм. У той день ми залишилися вдома в Києві. Промоніторили найближчі бомбосховища на випадок обстрілів і чекали. Наступного дня вдалося заправити повний бак і ми виїхали до Кам'янця-Подільського. Того ж дня я записався у територіальну оборону. Треба було якусь функцію виконувати.

Мені не один раз ставало страшно. Боявся за дітей і страшно було знову втрачати дім. Бо ми вже втратили свій дім у Донецьку. Також у мене була службова квартира в Авдіївці. Зараз вона також вщент розбита. Я отримав її за службу у ДСНС.

– Коли ви вирішили знову стати до роботи?

– Після стабілізації ситуації на Київщині я повернувся до міста й улітку відновив роботу бізнесу. Бо власна справа – це ще й велика відповідальність перед працівниками та їхніми родинами, яким потрібні кошти на життя. Але українські реалії диктували нові умови: на перше місце вийшли демонтажні роботи та розбір будівельних завалів. Я розумів, що для таких робіт потрібна нова техніка. із цим мені допоміг Український ветеранський фонд. Моя компанія стала переможцем конкурсу проєктів "Варто 2.0", і на виграні кошти ми доукомплектуємо наші екскаватори гідравлічним молотом та гідравлічним буром у комплекті з розхідними матеріалами та запчастинами.

– Як вважаєте, багато буде у вас роботи?

– Країну необхідно відбудовувати. Ворог завдав економіці країни велетенської шкоди, у деяких населених пунктах було зруйновано до 90% будівель, окрім того, ворог не лише руйнував усе, що траплялося йому під руку, а й масово все замінував. Як фахівець із багаторічним досвідом, можу сказати, що попереду роботи з розмінування багато, ще років на 50. Я маю досвід по роботі з розмінування, у разі необхідності можу ідентифікувати вибухонебезпечний предмет під час виконання робіт. Це важлива навичка в наші буремні часи.

Кондратюк: Окрім населених пунктів, ще є фермерські угіддя, поля, ліси. І все це потрібно розміновувати. Фото надав Український ветеранський фонд

Частину робіт по розбору завалів моє підприємство буде виконувати на волонтерських засадах, аби навантаження на бюджет країни було меншим. Також до команди працівників планую залучати ветеранів. Наразі веду перемовини і готовий братися до робіт у місті Ірпінь, у Бучі та Гостомелі.

Поки ми живі, здорові, ми маємо допомагати країні побороти ворога та відбудувати життя у містах і селах. Ми повинні застосовувати свої фахові знання, свій досвід. Роботи в Україні на десятки років. Лише уявіть обсяг усього, що потрібно зробити після перемоги у містах, де не залишилося нічого цілого та живого? А крім населених пунктів, ще є фермерські угіддя, поля, ліси. І все це потрібно розміновувати. Мова йде не про гуманітарне розмінування, це набагато складніший процес. Тож треба працювати. Ми не цураємося складної роботи і впевнені, що лише спільними зусиллями захисників на фронті й усіх українців, що живуть цивільним життям, можна перемогти ворога та допомогти країні дихати на повні груди.