-1 Київ
Мобілізація в Росії для нас не критична, але проблема
– Олеже, доброго вечора.
– Доброго вечора.
– Скажіть, будь ласка, вам події останніх днів: псевдореферендуми на території України, могилізація, або мобілізація в Росії, загрози ядерної війни з боку Путіна – про що свідчать? Спробуймо піти поетапно. Для початку – "референдуми".
– У будь-якому разі з усього, що ви перерахували, хай із чого б ми почали, це як за столом, коли кладуть карти на стіл. Це ва-банк. Іншого формулювання для цього не можна вигадати. Тому що козирів більше не залишається. Точніше, не козирів, а карт на руках навіть не залишається.
До речі, сьогодні мені надійшла цікава інформація від друзів зі Сполучених Штатів, наших співгромадян, які там живуть. Там уже обговорюють чотири області, які буде приєднано до Криму, і це матиме назву "Кримський федеральний округ".
– Так, так.
– Я бачу, що вони йдуть за максимальним спрощенням процедури. Щоб, мабуть, сильно не дражнити міжнародну спільноту. І такого пафосного, що Дума проголосувала прийняти у склад Російської Федерації... Ні, вони голосуватимуть за прийняття до складу чи створення Кримського федерального округу.
– Туди Рогозіна мають намір призначити представником.
– Так, до речі. У нас десь близьке джерело. Рогозіна збираються призначити главою цього федерального округу. Але в будь-якому разі це однаково крок розпачу. Послухаємо, що Путін скаже 30 вересня, але, гадаю, буде торг. Він на кожному етапі намагатиметься шантажувати, особливо нас, щоб ми сіли за стіл переговорів. Типу: бачите, "референдум" відбувся. Я можу зараз прийняти у склад Росії, а можу і не приймати у склад Росії. Ідете на переговори чи не йдете? І судячи з останніх кроків Путіна, він спалює всі мости між Заходом і Російською Федерацією. У надії, що ми злякаємося і на якомусь етапі скажемо: "Добре, годі, ми готові. Давайте переговори".
Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube
– Тобто щура загнано в кут, з огляду на його слова в одному з інтерв'ю. І тепер щур шукає вихід. Провели вони "референдуми", на які ніхто не з'явився. Скажуть вони, що це – Росія. Ми зайдемо з іншого боку. Мобілізація – що вона означає? Нам побоюватися мобілізації в Росії? І чи часткова вона, до речі, чи практично загальна?
– Так, це для нас проблема. Не критична, але проблема. Чому? Тому що нам буде набагато більше роботи. Кількість людей може зрости в кілька разів на лінії фронту. Якості цих людей я не беру. Мобілізація справді часткова. І як військова людина я розумію, що генералітет, Генеральний штаб усе зробив абсолютно правильно. Вони, певне, поставили Путіну умову: якщо він хоче перемоги, то потрібна мобілізація. Але мобілізація потрібна часткова, за [військово-обліковими спеціальностями], якісна. Друга умова: наявність бойового досвіду. Але слава російській корупції: військкоми так постаралися, що вийшло практично як у Купріна в його романі – коли на ранок у полку було призначено стройовий огляд, то до п'ятої ранку не було жодної не набитої пики, включно з конями. Вони перетворили цю часткову мобілізацію, на яку сподівався Генеральний штаб, на загальну. Вони гребли, дали план у найкоротший строк. Надійшла рознарядка на 100 осіб – він видав 100 осіб. Кого він там видав, незрозуміло. Перші, хто прийшов по повістки... До речі, повістки розсилали за два тижні до [оголошення мобілізації]…
– Військкоми озолотилися в Росії, мабуть.
– Ну, думаю, так. Думаю, що Ротенберг може виявитися злиднем порівняно з військкомами за якийсь час... Недарма ж головні федеральні глашатаї вимагають розстрілу військкомів.
– Так?
– Тому що, треба віддати їм належне, вони провели колосальну роботу, щоб убити все, що покладали на цю мобілізацію. Вони все вбили цим загальним загрібанням людей і доправленням їх у нікуди. Фактично вони їх зібрали й випхали на збірні пункти. І зараз верхні штаби нажахані тим, що вони отримують, який мобматеріал вони отримують із місць. І тепер відпустити їх додому не можна, бо наступні не прийдуть, а працювати з ними неможливо.
Якщо взяти аналіз призову збройних сил Російської Федерації, то в середньому Росія призиває приблизно 130 тис. двічі на рік протягом місяця. До речі, весняний призов було провалено і вони на два тижні його продовжували – не змогли набрати необхідної кількості. Але 130 тис. – це показник пропускної спроможності системи мобілізації РФ. Так, вони таку кількість можуть зібрати, а далі почнеться колапс. І цей колапс ми з вами вже фіксуємо. Бракує форми. Уже Білорусь одержує держзамовлення на пошиття форми. Бракує елементарного: аптечок, касок, бронежилетів... Бачили ви цей список? Там 30 найменувань.
Російські війська зазнають втрат десь до батальйону на добу, приблизно 500 осіб. 10 діб – 10 БТГр. Це дивізія. Усе, її нема. Її треба терміново поповнювати. Тому перша партія мобілізованих поїде на фронт, це будуть смертники
– "Прокладки беріть". Так?
– Прокладки, тампони тощо. А знаєте, навіщо прокладка?
– У рани засовувати.
– Ні. Прокладка – це устілка в чоботи. Тому що кирзачі ж промокають.
– А, я маю на увазі, тампони в рани засовувати.
– Тампони в рани засовувати. Учитися себе бинтувати, джгути купувати в аптеках, шкарпетки, труси, майки – цього нічого немає. Перша хвиля, яка прийшла, – вони ще щось отримали. До того ж найприкріше, що ті, хто прийшов першими, – у них відібрали всі нестатутні речі: ліхтарики, складані ножі, якісь супернабори інструментів маленькі. А тепер їм видають список, що вони мають із собою взяти на війну. Бо Батьківщина їм цього не дасть. Тому Генштаб загрузне в цій рутині.
Перша хвиля будуть смертниками. Їх зараз доправлять на фронт. І нам уже про це надходить інформація з Російської Федерації, що сьогодні-завтра мають перші партії вибути на фронт. Чому? Тому що на фронті склалася катастрофічна ситуація з особовим складом. Вийшло так, що поки вони розносили повістки, вони припинили приховану мобілізацію. Військкомати не впоралися. Вони не змогли вирішувати два завдання одночасно. Вони почали розносити повістки – припинився потік прихованої мобілізації і виникла пауза. На сьогодні якщо ми дивимося зведення втрат, то російські війська зазнають втрат десь у середньому до батальйону на добу, приблизно 500 осіб плюс-мінус. БТГр на добу. 10 діб – 10 БТГр. Це дивізія. Усе, її нема. Її треба терміново поповнювати. Тому перша партія мобілізованих поїде на фронт. Їх просто кинуть в окопи, як 1941 року.
– Я дивлюся на цю п'янь і рвань... Мені надсилають величезну кількість роликів з усіх боків, із російських призовних пунктів. Поголовно п'яні, кривоногі, малорослі – хтозна-що взагалі… Це виродження чи справді найкращі змогли відкосити й утекти?
– Найкращі стоять на кордоні. На казахському, грузинському кордоні, в аеропорту. Ті, хто зміг, хто має можливість, утекли. Я вам скажу, дуже великий відсоток тих, хто хотів, скажімо, розвіятися. Ось навіть за радянських часів призивали партизанів. Пам'ятаєте?
Фото: radiosvoboda.org
– Так. Звісно.
– Це були навчальні збори і це були, припустімо, "цілинні" батальйони зі збирання врожаю. Ще 1994 року в Україні наша "цілинна" дивізія, мукачівська 128-ма, формувала два "цілинні" батальйони.
– Напевно, 84-го.
– Ні. 1994-го на збирання врожаю бурякових культур мукачівська дивізія формувала два батальйони. Працювали у Вінницькій і Тернопільській областях. І ось ці люди – вони [хотіли] поїхати, розвіятися, набухати з мужиками... Вони тягнуть ящики пива, горілки. Я думаю, перший шок у них буде, коли закінчаться гроші на горілку і коли з ними почнуть заняття, коли їх поставлять у стрій. Усе почнеться зі стройової підготовки. Без цього російська армія не може.
– Звісно.
– Прусська муштра прошита червоною ниткою у долі збройних сил РФ.
– У чому для нас небезпека? У тому, що буде кількість, що їх буде багато?
– Так. Ось у цьому буде небезпека. Це по-перше. І по-друге: буде природний добір. Вони зазнаватимуть великих втрат, але ті, хто виживатиме… Як за часів В'єтнамської війни: ті, хто вижив після першого бою, далі воювали нормально. І маса тих, хто вижив і воюватиме, поступово накопичуватиметься. Усе ж таки ми говоримо, що сьогодні приблизно 140–150 тис. [російських військових] перебувають на території України. А якщо вони призвуть 1,2 млн, то це шість комплектів.
– А вони впораються із призовом 1,2 млн?
– Ні. Я думаю, що не впораються, але однаково прорахунок треба робити як за добрим, так і за поганим варіантом. Це план на весну. Я думаю, що до Нового року щонайбільше 300–500 тис. [зможуть призвати]. І то навряд чи вони ставили собі такий план.
– У вас немає відчуття, що російські дядьки почнуть масово здаватися в полон?
– Цілком можливо. Згадайте останній обмін: 200 людей ми забрали, 55 віддали. Я дивився інтерв'ю із цими 55. Один виступав, певна річ, поливав нас брудом, казав, що тут із нього знущалися, били його постійно. Щоправда, він на 6 кг погладшав. Я не знаю, як його били...
– З особливим цинізмом.
– Так, з особливим цинізмом били, що він погладшав на 6 кг. Він розповість – і сарафанне радіо піде, що в українському полоні умови не такі, як у російському. Це може відіграти свою роль. Плюс пропаганда. І знаєте, що я помітив? Я даю інтерв'ю закордонним засобам масової інформації, і вони шоковані тим, що ми зробили практично державну програму, поставили на конвеєр можливість здавання в полон для російських солдатів. У нас є чат-боти, у нас є цілодобові телефонні лінії. Будь ласка, реєструйся. Аж до того, що ми можемо зустрічати на кордоні, якщо ви йтимете підрозділами. У нас це дуже сильно організовано. І це ми дуже сильно пропагуємо на всіх рівнях і на всіх інформаційних майданчиках. Це дуже добре.
Ситуація зі зброєю зараз напружена. Ми не маємо великої переваги. Ми досягли паритету, на деяких напрямках у нас є перевага
– Із Росії втекло вже за ці дні приблизно 300 тис. людей. Скажіть, будь ласка, Путін не боїться, що так усі потенційні мобілізанти втечуть?
– Ні, уже не боїться. Тому що буквально напередодні початку нашої бесіди я прочитав новину, що кордон закрито, виїзд військовозобов'язаних віком 18–60 років – лише з довідкою з військкомату (пізніше цю інформацію спростували. – "ГОРДОН"). Це повертає нас до тези про те, що військкоми озолотяться. Але вже тих, хто стоїть у черзі на кордоні, не випускають, завертають. А декому вже почали вручати повістки просто на кордоні.
– У нас зброї взагалі вистачає? Ми можемо сьогодні поливати вогнем усю погань, яка до нас доїжджатиме?
– Думаю, що так. Скажу так: у нас потрібний мінімум. Звісно, хотілося б, щоб зараз Захід, аргументуючи тим, що вони шестиразове угруповання хочуть набрати, хоча б удвічі збільшив кількість зброї, яку ми маємо сьогодні. Я маю на увазі артилерію, реактивну зокрема, дрони, авіацію і танки. Це вогневі засоби, без яких буде проблематично. Зараз ми ситуацію тримаємо, але ми не маємо такої, я б сказав, великої переваги. Ми досягли паритету, на деяких напрямках у нас є перевага. Зі зброєю у нас напружено.
– Іранські дрони становлять небезпеку?
– Так. Хай там як, іранські дрони становлять небезпеку. У будь-якому разі з ними треба боротися. Це щонайменше 20 кг тротилу, які можуть прилетіти, навіть нехай із точністю 10–15 метрів, але для нас це ще одна проблема, із якою треба боротися. Я так розумію, є країни, які нам допомагають, зокрема Литва дає нам протидронні системи. Вони їх самі виробляють. Я трошки помилився: я сказав, що це разом з Ізраїлем. А виявилося, що Ізраїль зацікавлений спробувати свої розробки в цьому плані. Тим паче Іран – це "найкращий друг" Ізраїлю. І вони через третю країну, не оголошуючи назви фірми, постачають нам ці системи...
– Тобто Ізраїль нам постачає зброю в такий спосіб?
– Це не летальна зброя, а втім, це військово-технічне майно, будемо так говорити.
– Але постачає?
– Так, постачає. Є інформація, що через третю країну без оголошення назви фірми. Вони зацікавлені подивитися, як це працює на іранських дронах.
Скріншот: radiosvoboda.org
– Ну, це сенсація, слухайте.
– Я це знайшов у відкритих джерелах.
– Путін багато дронів купив в іранського режиму?
– З російських джерел ми знаємо, що нібито контракт на 1 тис.. На сьогодні є інформація, знову ж таки з відкритих джерел, що вони отримали 300, три борти Іл-76 із Тегерана приземлилися у "Внуково". Пускова установка – п'ять штук. Це тентована вантажівка, зовні цивільна. Він знімає тент, піднімає кузов на 45º – і там, як на етажерці, п'ять штучок заряджено. Вони можуть випускати по одній, а можуть усі разом. Але він має кілька недоліків. Наприклад, швидкість – 150 км/год, він досить повільний, шумність. За гарних умов його чути за 20 км.
– Ого.
– Так. І висота польоту – до 1 тис. метрів. Це дає змогу боротися з ними навіть за допомогою стрілецького озброєння. Що, до речі, в Одесі на другий день і було, а на третій день уже сказали, що сили ППО збили три з трьох. Ну а далі, я думаю, зробить свою справу електроніка, яку нам передають, ну і ми. Це війна. Вони знайшли спосіб – ми шукаємо спосіб протидії.
– Путін серйозно заявляє, що Росія здатна застосувати ядерну зброю. Ну, у принципі, це обставляють зрозуміло як. Якщо вони приймають до складу Росії наші території, то захищатимуть "свою" територію ядерною зброєю. Питання перше: наших воїнів це налякає? Ми припинимо відвойовувати свої території чи ні?
– Ні. Завдання Збройних сил не змінюється, і зупинятися нам у жодному разі не можна. Я думаю, що і не буде зупинки щодо загрози застосування ядерної зброї. Ми, у принципі, навіть Крим визнали (ідеться про те, що головком ЗСУ Валерій Залужний підтвердив, що ударів по російських військових об'єктах у Криму завдала українська армія. – "ГОРДОН"). Ми пограли в цю російську гру, і Росія два місяці мовчала. Щоправда, Путін уже сказав, що так, є удари. Але ж він не сказав, що "ми за ці удари будемо мстити". Ні. Вони проковтнули це. Навіть після того, як наш головнокомандувач підвівся і сказав, що "аеродром у Саках – наша робота". Але це територія України. Тут, мені здається, буде більшою роль Заходу. Адже ядерна зброя – це вже розмова не з нами. Це розмова з колективним Заходом. І тут, мені здається, Захід не має вибору. Якщо вони хоча б один раз поступляться Путіну, він переміг. Далі він їх постійно водитиме за носа.
Якщо Путін застосує ядерне озброєння, у Заходу будуть усі підстави завдати превентивного удару у відповідь і позбавити РФ раз і назавжди ядерної зброї
– Давайте про ядерну зброю. Ядерна зброя буває двох типів: стратегічна й оперативно-тактична.
– Ні, три типи є: тактична, оперативна і стратегічна.
– Я служив у ракетній бригаді оперативно-тактичного призначення, тож і сказав "оперативно-тактична". Ми на Норвегію були націлені, під Ленінградом служили. Отже, Путін має всі три типи. Правильно?
– Так.
– Що він може застосувати в Україні? Стратегічної ж він не застосує?
– Єдине, що можна припустити, – це тактична ядерна зброя. Так, щоб вона на рівні Чорнобиля створила проблеми щодо зараження місцевості. Не більше. Але сам ефект від застосування тактичної зброї з військового погляду буде мінімальним. Чому? Тому що тактична ядерна зброя призначена для знищення скупчень живої сили і техніки або пробивання пролому у глибоко ешелонованій обороні, як каже радянський бойовий статут.
– Так.
– У нас немає скупчень. Ми переміщуємо наші війська невеликими підрозділами.
– Мобільно.
– Так. Тому ефекту це не матиме. Це радше матиме більше політичний характер, якраз сам факт застосування. Але я скажу, що це буде скринька Пандори для Росії. Якщо Путін застосовує ядерне озброєння, Захід матиме всі підстави для того, щоб завдати превентивного удару у відповідь і позбавити РФ раз і назавжди ядерної зброї.
– Хвилинку. Отже, давайте спочатку. Путін може вдарити ядерною зброєю по Києву, наприклад, чи по Одесі?
– Так. Імовірність така є. Відкидати її не можна.
Фото: radiosvoboda.org
– Прилітає в Київ ядерний снаряд... Яка його дія? Радіус ураження? І що в підсумку відбувається?
– Якщо це ракета, то там може бути до 50 кілотонн. Досить великі руйнування можуть бути в місті. Понад половина міста може бути зруйнована. І, у принципі, все місто буде у зоні радіоактивного зараження.
– Пауза. Він може зробити це?
– Ну, важко, як сказав Володимир Зеленський, залізти в голову Путіну. Я не відкидаю такої ймовірності. Зважаючи на те, що він розуміє чудово, що програш у цій війні – це його політична, а може, навіть і фізична смерть. Тому віддати такий наказ цілком може. Але чи буде його виконано – це питання.
– Дії Заходу? Якщо Путін ударить ядерною тактичною зброєю по Україні, Захід може вдарити по Росії стратегічною ядерною зброєю?
– Ну, а навіщо їм розв'язувати ядерну війну? Вони вдарять звичайною, конвенційною зброєю.
– Ви впевнені, що вони за Україну вдарять по Росії?
– Так. Вони вдарять не за Україну, Дмитре. Вони вдарять за себе.
– Поясніть.
– Пояснюю. Якщо Захід поступиться Путіну, то далі Путін шантажуватиме Захід. І він не зупиниться в Україні. Він піде далі: у Східну Європу, в Центральну чи Західну Європу. Тому вони не можуть залишити без відповіді його удар. Я більше ніж впевнений, що та сама Австрія, яка нейтрально ставиться до нашої війни, або Угорщина, яка налаштована проросійськи... Якщо запитати їхніх керівників, чи готові вони отримати ще один Чорнобиль у центрі Європи, думаю, вони скажуть: "Ні, ми не готові". Тому мені вселяють оптимізм і висловлювання Британії, і висловлювання Сполучених Штатів, що вони залишають за собою право завдання превентивного удару звичайним озброєнням у разі спроби застосування ядерної зброї. У них є всі способи спробувати запобігти застосуванню. Починаючи від фізичного знищення конвою, припустімо, що вийде із цією зброєю, із цим зарядом із місця зберігання. А вони чудово знають місця зберігання. Вони ж усі верифіковані за договором про нерозповсюдження ядерної зброї.
– Та й супутники літають.
– Так. До речі, я весь час наводжу як приклад генерала Буданова. Він на початку літа якось сказав: "Коли закінчується в бункері у Путіна нарада, за п'ять хвилин стенограма лежить на столі біля західних розвідслужб". Тому я думаю, що Захід про це знатиме одразу. План нашої війни Захід коли оголосив?
– Наприкінці вересня торік.
– Так. Уже, до речі, рік минув. Тому вони чудово знатимуть про наміри Путіна. І знаєте, горезвісна червона кнопка – це міф, створений ЗМІ. У ядерній валізці є коди для приведення в бойовий стан ядерного боєзаряду. І процедура багаторівнева. І якщо на одному з рівнів станеться збій або її не буде виконано, то до пускової установки або засобу застосування коди не дійдуть.
– Плюс ми ще не знаємо, у якому стані в росіян ядерна зброя.
– Згоден із вами. Це також треба враховувати. З огляду на те, у якому стані виявилася техніка на тривалому зберіганні, я думаю, що і ядерні боєзаряди можуть виявитися приблизно в такому самому стані. До того ж РФ виробляла дуже невелику кількість [ядерних боєзарядів], переважно стратегічних. А тактичних й оперативно-тактичних зарядів практично в Росії не виробляли.
– Отже, ми з вами дійшли висновку, що якщо Росія лише спробує завдати тактичного ядерного удару по Україні, американці завдадуть превентивного ядерного удару по Росії.
– Звичайним озброєнням, конвенційним. Не ядерного удару.
– Звичайним.
– Вони залишають за собою право завдання неядерного удару.
– Завдадуть. І рука не здригнеться?
– Ні, звичайно. Це їхнє майбутнє. В одному з інтерв'ю я вам пояснював, що війна відбувається у двох площинах: у геополітичній і в нашій площині. У нашій площині ми воюємо за свою незалежність, а у геополітичній площині США воюють за новий світовий порядок. І якщо вони не дадуть відповіді або не завдадуть превентивного удару, вони програють. І тоді Росія встановлюватиме новий світовий порядок.
Я не маю відчуття, що війна закінчиться протягом місяця-двох. Поки що я погоджуся з генералом Залужним, що нам треба готуватися до весняної кампанії, а можливо, і до літньої
– Путін це розуміє?
– Так він за це й бореться.
– Ні. Він розуміє, що американці не сидітимуть склавши рук?
– Так про це заявляють уже який день: і Білий дім, і Ліз Трасс цей флешмоб підтримала, якщо можна його так назвати... Вони кажуть, що на найвищому рівні Кремлю розжували всі наслідки спроби застосувати ядерну зброю.
– Добре. Я розумію, що Путін сьогодні підвищує ставки для того, щоб сісти за стіл переговорів з Україною. Логічно?
– Так, абсолютно.
– Ці переговори йому конче потрібні. Сил воювати вже нема.
– Так.
– Україна може погодитися на переговори з Путіним? Або навіть не так. Західні партнери можуть схилити Україну до переговорів із Путіним?
– Ні. Ставки зроблено – ставок немає. Усі чітко визначились, хто на якому боці. І якщо вони почнуть схиляти нас до переговорів, вони програють.
– У вас сьогодні є впевненість у тому, що ми відвоюємо свої території, включно з Донбасом і Кримом, і закінчимо переможно цю прокляту війну?
– Так. У мене є така впевненість.
– У вас немає відчуття, що ця війна може закінчитись протягом найближчих місяця-двох?
– Ні, такого відчуття в мене нема. Таке відчуття в мене може з'явитися, коли я знатиму, що йдуть ешелони, і те озброєння, про яке ми з вами говорили на початку, іде сотнями одиниць в Україну. Ось тоді в мене може бути таке відчуття. А поки що я погоджуся з генералом Залужним, що нам треба готуватися і до весняної кампанії, а можливо, і до літньої.
Скріншот: В гостях у Гордона / YouTube
– Генерал Валерій Залужний – дивовижна особистість. Time опублікував на першій сторінці його портрет, статтю дуже приємну… Схарактеризуйте, будь ласка, цю фігуру.
– Ну, я особисто з ним не знайомий. Тому мені дуже важко його характеризувати. Скажу так: він дуже креативна людина і мислить дуже вільно й нестандартно. Він генерал нового покоління, натовський генерал, я навіть сказав би. Дуже добре, що ми змінили військове командування, що у нас не совкові генерали… Хай як вони кажуть, що "я прослужив більшу частину за України", совок не можна вибити з людини. Він накладає відбиток до кінця її днів. А Залужний – натовський генерал. І тому йому простіше й легше. До речі, там є ще один генерал, котрий у зв'язку з організаційно-штатною структурою Збройних сил трохи пішов у тінь, але є мозковим центром. Це генерал Шаптала. Він начальник Генерального штабу, а Генеральний штаб – це мозок армії.
– Ну звичайно.
– Залужний здійснює загальне керівництво. І цей тандем, на мою думку, фактично щасливий квиток України у цій війні.
– Чи можлива ситуація, за якої війська НАТО, чи війська США, чи війська Польщі увійдуть на територію України на прохання керівництва України й доб'ють цю гадину?
– Ні, добивати вони не будуть. Але увійти можуть. За умови, якщо, скажімо, ООН почне вирішувати питання ядерної безпеки, і за мандатом ООН вони можуть узяти наші ядерні об'єкти під охорону.
– Ось так?
– Так. Такий варіант, до речі, розглядали, коли Путін розпочинав шантаж із Запорізькою атомною станцією. А у пряме бойове зіткнення, ні, вони ніколи не підуть. Чому? Тому що автоматично війна перетворюється на світову. Що й потрібно Путіну. І переговорний процес тоді вже йтиме не на рівні Києва й Москви, а Москви, Вашингтона, Парижа, Берліна... Те, чого він хоче, – повернутися на олімп світової політики і сказати: "Хлопці, ну тепер нумо домовлятися. Я ж миротворець". Він завжди про це говорить.
– Я хочу порекомендувати нашим численним глядачам підписатися на чудовий YouTube-канал Олега Жданова. І поставлю останнє запитання. На цей час, на цю хвилину ви оптиміст?
– Так. Я вірю у те, що ми переможемо. Я дуже оптимістично налаштований. Хоча намагаюся стримувати себе, треба бути об'єктивним.
– Дякую вам.
– Будь ласка.
Відео: В гостях у Гордона / YouTube
