Цю слабкість України Путін знає, і вона надихає його продовжувати війну
"Президент не знає, що це за людина. Я думаю, інші члени родини не знають, хто ця людина. Коли ви запитуєте, чи розслідую я, – що мені розслідувати?" Генеральний прокурор США Тодд Бланш знизав плечима у відповідь на запитання журналістів про фінансування таким собі Умаром Кремльовим післявесільних гулянь Дональда Трампа – молодшого з Беттіною Андерсон.
Дійсно, і Дональд Трамп – старший, і Меланія Трамп, і Ерік Трамп кожен окремо заявили, що уявлення не мають про якогось Кремльова. Як добре відомо, якщо Трампи так сказали, то все так і є. Директор ФБР Кеш Патель у своєму фірмовому стилі витріщив очі, коли його запитали, що робитиме його відомство з оприлюдненою інформацією: "Я не дуже розумію, про яку інформацію йдеться".
Особливими фарбами ця історія грає напередодні проміжних виборів, які Республіканська партія, що безвольно віддалася Трампу, і так із тріском програє. Зв'язки з Росією, звинувачення в яких отруїли цьому видатному державному діячеві попередній президентський строк, сприймають особливо гостро: США з його легкої руки опинилися у стані війни з Іраном, якому Росія надає військово-технічну допомогу. По американських базах, убиваючи американських солдатів, за допомогою розвідувальної інформації, яка надходить із Росії, б'є зброя, удосконалена на основі російських технологій. Водночас синок відкрито розкошує на кремлівські – в усіх сенсах – гроші.
Нікого не здивуєш тим, що в нинішньому Білому домі інтереси сімейки у пріоритеті над національними інтересами, але навіть на цьому тлі ця історія, погодьтеся, яскрава. На жаль, тема з генпрокурором і спецслужбами, які нібито уявлення не мають, що коїться в оточенні президента під час війни, нині резонує з українськими скандалами. У нас аналогом Кремльова, лакмусовим папірцем якості державної влади, є Максим Микитась, уособлення української корупції, який практично відкрито мав у різних сенсах Офіс президента, до їхнього взаємного задоволення. Генпрокурор не тільки не бачив, що тут розслідувати, він вважав за потрібне – напевно, із власної ініціативи, так? – розслідувати розслідувачів, поки сам не потрапив під ту саму конячку і, діставши тиждень на збори, не зник у паризькому тумані, вивозячи паролі та явки багатомільйонних схематозів, які процвітають під дахом на Резницькій.
Добре, що ця історія викрилася, але, на жаль, нічого нового про наш державний устрій ми не дізналися, так було за всіх президентів і за всіх прокурорів, у чому й біда, до якої додалася біда воєнна, котра все погіршує. Складно втілювати в життя гарне гасло "Геть від Москви!", використовуючи ті самі управлінські практики. Цю слабкість Путін знає, і вона його додатково надихає продовжувати війну.
Заведено говорити, що це все через нашу інституційну незрілість. А що Америка, там що зі зрілістю трапилося? Трапилося з уявленнями про пристойність. Те, що раніше було немислимим, скандальним, обурливим, зараз – звичайні епізоди повсякденної новинної картини. Етичні смакові бугорки в людей просто оніміли від тотальної безсоромності, яка панує навколо.
Випасти б Україні із цього самогубного тренду, нас і без того намагаються знищити. Навіщо ж їм допомагати?
Джерело: Леонид Швец / Facebook
