Володимире Олександровичу, ви в нас шостий...
Я заходжу до нього в кабінет і сходу кажу:
– Мішо, із 2014 року ти в мене вже сьомий. Але перший, хто на своєму місці. Перший, кого я можу назвати справжнім міністром оборони. Я чекала цього дня 12 років.
Ми обоє сміємося. Але в кожному жарті є доля жарту. Міністр оборони в найбільшій у світі війні. Перші тижні призначення. Гігантська відповідальність. Ми сидимо один навпроти одного, обмінюємося думками, планами. Коли він говорить про те, як технологічно зупинити росіян, у нього горять очі. Я знаю цей особливий настрій, коли в нього включається розумний драйв, азарт стратега. Коли весь свій ресурс він вкладає в те, щоб переграти ворога, придумати нестандартні рішення, перехопити ініціативу.
Його мислення out of the box об'єктивно дуже допомогло країні, багато в чому змінило хід війни. Ще навіть коли він де-юре ніяк не був причетний до оборони. Тепер це його пряма зона відповідальності. І я бачу перед собою вдумливого, дорослого українця з козацькою військовою хитрістю. Досвідченого урядовця в розквіті сил, який буквально живе тим, щоб зламати ворога і захистити своїх.
У розмові я прямо кажу йому, що в галузі військових технологій його призначення вважається одним із кращих рішень президента. Але, на мою думку, – запізнілим, як мінімум на кілька років. Кажу, що говорила публічно й особисто про зміну одного міністра влітку 2023-го, потім іншого – улітку 2024-го. Але реальні зміни прийшли через роки.
Я знаю, що він не підтримає цей хід розмови. За всі роки, що ми знайомі, він завжди мав одну відповідь на всі подібні питання: "Я в команді президента". Він і справді командний гравець, і я мало бачила людей, настільки вірних своєму керівництву. Відверто вірних, не тому що сьогодні так треба. А тому що це принципова позиція.
Із тої нашої розмови минає п'ять місяців. У середині липня 2026-го чати військових, інженерів, виробників переповнені одним і тим же: "Невже Федорова поміняють?", "Тільки ж з'явися нормальний міністр оборони!", "Та ну, бути такого не може! Це ж якийсь п...здець!", "Ну а що ви хотіли, він зупиняє відкати в оборонці на мільярди, ясно, що таке не прощають!"
Військово-технологічний народ здивований, обурений, роздратований. Багато хто з них досі лояльний до президента саме через Михайла. Призначення його міністром сприймалося як ознака управлінської мудрості Першого. Після призначення популярною була думка: "Що б там не казали, а Зеленський таки знає, що робить. Он призначив Федорова, Буданова, Хмару – так дійсно є шанс виграти війну".
Минає п'ять місяців – і уряд іде у відставку. А паралельно, непомітно відбувається дещо не менш важливе. А можливо, і більш. Наступ на оборонні компанії. Тільки за крайні тижні відбулися обшуки в пів десятка великих виробників. Без ухвал суду. Із незаконним вилученням техніки й коштів. Як, наприклад, у виробника Vyriy. Зі смішними звинуваченнями в "завищених цінах" там, де ціни об'єктивно одні з найнижчих по галузі.
У декого було з побиттями і погрозами, дехто по-тихому відкупився. Хтось не захотів мовчати і давати хабарі, і ці кейси стали відомі на всю країну. Але незалежно від того, мовчать чи йдуть публічно захищатися, тенденція одна. Пішов наступ на тих, чиї системи втримують фронт. Заберіть із фронту їхні вироби – і фронт упаде за години.
Як захистити індустрію військових технологій? Як мінімум, не мовчати і підтримувати виробників, коли їх пробують "стригти". Впровадити культуру аудиту від визнаних світових аудиторів, наприклад, із "Великої четвірки". Тоді в деяких "правоохоронців" будуть менші апетити. З іншого боку, тоді буде вчасний аудиторський контроль. А значить, менше спокус для виробників завищувати ціни і зловживати державним бюджетом.
Як захистити всіх нас? Сміливо відстоювати міністрів і виробників, які дають результати. Під час війни єдиний критерій – ефективність. Усе, що вбиває ворога і зберігає нас, треба захищати. Усе, що не працює, – різко прощатися.
Як переконати президента? Можливо, варто йому сказати прямо.
– Володимире Олександровичу, ви в нас шостий. Але перший президент в історії України, у якого є шанс зруйнувати імперію зла. На вас – безпрецедентна відповідальність. Ви можете зараз викинути тих, хто вам беззастережно вірний, хто працює нон-стоп, хто живе війною. Можете вистрілити собі й усім нам у коліна. А можете дати можливість вашим кращим виробникам, міністрам, управлінцям руйнувати імперію разом. І – так, вас будуть пробувати запараноїти, розказати, що навколо одна сволота. "Усі крадуть, плетуть проти вас інтриги... Усі на низькому старті на вибори!" Таким чином деякі "таланти" із близького оточення намагаються продати свою "дружбу". Бо тільки вони – "друзі", усі інші – "вороги". Само собою.
Реальність інша. У реальності війна з Росією, на жаль, тільки починається. Противник буде йти до кінця. Суспільство виснажене і розкачане на емоційних "шакалячих експресах". Розумних і ефективних управлінців стратегічного рівня в нас десятки. Справжніх дуерів, тих, хто вміє бути, а не вдало здаватися. А тих, хто готовий разом іти до кінця, узагалі одиниці. Бо тут потрібно бути ще й сміливим. Ефективні люди давно хронічно вигорівші, по 10-му колу. Вони часто незручні, жорсткі в розмовах, вони не вилизують, рідко прогинаються. Але тільки з такими людьми ми зруйнуємо імперію зла.
Джерело: Мария Берлинская / Facebook
