Я не бажаю Гааги для Путіна, Шойгу і Лаврова
Учора в Гаазі сконав у тюрмі Ратко Младич – "сербський Шойгу", воєнний злочинець, відповідальний, серед іншого, за геноцид у Сребрениці (і в сусідній Жепі було б те саме, але там йому протистояли не перелякані нідерландці, а наші хлопці, і полковник Верхогляд зміг урятувати населення від різанини). І от що мені подумалося.
Цього покидька впіймали щойно у 2011-му, суд тягся ледь не шість років, здох він ситим і доглянутим, у нідерландській тюрмі, на 84-му році життя... Чи справді я хочу для Путіна, Шойгу, Лаврова, Толстого – ім'я ж їм легіон – аналогічного "балканському" суду в Гаазі?.. Люби, Боже, правду – ні. Я хочу їм прилюдної страти з трансляцією у прямому ефірі по всіх широтах, як футбольного мондіалю.
Наочно, крупним планом, щоб до кожного найзавалящішого "путінферштеєра" дійшло і вкарбувалося в гіпоталамус, без переговорів і компромісів: людоїдство на цій планеті ЗАБОРОНЕНЕ. Крупний шрифт, червона кнопка. Не до обговорення. (Я розумію, що зло із життя країн і соціумів таким робом не викоріниш, і взагалі його не викоріниш, воно між нас від часу Адама і Єви – мені йдеться тільки про те, що всі попередні міжнародні ресурси його правового контролю вже вичерпали себе, ми шкребем по денцю, і я не знаю, чи дасться з тих вишкребків спекти ще якогось Колобка...)
Я хочу суду над Росією (Московією) як принципом урядування й суспільної організації – як "рускімміром", а не його рендомно наловленими воєнними злочинцями, які потім до дев'ятого десятка читатимуть у тюрмі свіжу пресу й гратимуть у м'яча (Славенка Дракуліч описала їхній побут у "Вони б і мухи не скривдили"). Одне слово, хочу цивілізаційної безповоротности тоталітаризму, під якою б то не було личиною.
Я забагато хочу, я знаю. Але майбутнє будується з наших бажань. (Скворода казав: "Бери вершину, матимеш середину".) У кінцевому підсумку тільки максималістські бажання себе виправдовують.
Наша перемога (невідворотність якої вже й ворог починає усвідомлювати, тому й казиться) – це все ще "середина". Щоб вона була повною й гарантованою, нам усім потрібен безпечніший світ. Тож не біймося бути максималістами.
