Нові костюми хору Верьовки обговорюють у мережі. Народознавиця пояснила, що з ними не так 

"Візуальний образ хору постав у співпраці з українським брендом вишитого одягу Svarga, який досліджує старовинні орнаменти з різних регіонів України і на їх основі створює сучасний одяг", – розповіли на сторінці хору у Facebook.

Там же пояснили, що жіночі сукні й чоловічі сорочки виконано в техніці "білим по білому", відомій як решетилівська вишивка, одній із найскладніших технік, яка походить із містечка Решетилівка Полтавської області. На сукнях відтворено орнамент із Буковини, на чоловічих сорочках – інтерпретація вишивки із села Нетреба Рівненської області, а на жіночих фартухах переосмислено традиційний покутський орнамент, зокрема з Городенки й Заліщиків.

"Орнаменти й вишивальні техніки з різних регіонів поєднуються в одному сценічному вбранні, а традиційні мотиви підпорядковані спільній логіці крою, кольору й силуету", – пояснили на сторінці хору.

У коментарях користувачі відреагували на нові образи артистів. Думки розійшлися.

"Інтелігентно й зі смаком. Нарешті жінки зняли невідповідні їхньому віку вінки зі стрічками. І постали в усій красі й гідності!" – написала Інна Галак.

"Головний убір має занадто буденний вигляд, невиразний. Потрібен об'єм. Вишивка "білим по білому" гарна, але не для сцени. Її просто не видно. Сценічний костюм має свої візуальні закони, які треба вміти враховувати", – написала Катерина Онищенко.

Критика фахівчині

Кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця Інституту народознавства НАН України Оксана Косміна назвала створення таких костюмів непрофесійним.

На думку Косміної, у жодному разі не можна в одному костюмі змішувати елементи решетилівської вишивки, орнаментів із села Нетреба Рівненської області й з Буковини та запасок із Покуття. Це вона назвала "новим рівнем шароварщини".

"Культурна спадщина України проявляється у своїй регіональній своєрідності, і змішувати полтавську вишивку з волинською та буковинською – це верх невігластва й непрофесіоналізму", – наголосила фахівчиня.

Вона додала, що вишивка "білим по білому" не підходить для сцени, адже "не читається і сприймається як біла сорочка без вишивки".

Жіночі костюми

Щодо червоних стрічок замість вінків, то, за словами народознавиці, стрічки носили юні дівчата, а жінки – вінки. Вона відреагувала на критику попередніх образів соліста хору Верьовки з використанням "пластикових" вінків.

"У народній традиції для весільних вінків квіти виготовляли з паперу, стрічок, вовняних ниток, гудзиків, бісеру тощо. Одним із відомих матеріалів для вінків був провощений папір, що фактично є аналогом сучасного пластику. Тому тут питання не у пластику як матеріалі, а в тому, як саме виготовлений вінок і як він читається із глядацької зали", – зазначила Косміна.

Біло-червона гамма, за її словами, характерна лише для деяких регіонів Західного Полісся, але не в такому дизайні й не в такій композиції розташування кольорових плям.

"Намисто – єдина деталь-прикраса цього ансамблю, яка ніби не мала би викликати питань. Але й тут є зауваги: воно завершило образ цієї сценічної звиклої радянської "уніформи", від якої варто відходити", – додала вона.

Чоловчі костюми

Також фахівчиня розкритикувала чоловічий костюм артистів хору. Вона наголосила, що не треба було шити чоловічі сорочки із тканини білішої, ніж для жіночих. Через це жіночі сорочки мали "брудніший" вигляд. А також не варто, на її думку, було вдягати чоловікам сорочки навипуск, без поясу.