"Сірий кардинал" Януковича в "батальйоні Монако". Як Юра Єнакіївський утік від Інтерполу і зберіг капітали 

Із Єнакієвого до Верховної Ради

"Олігарх", "кримінальний авторитет", "сірий кардинал" Януковича" – як тільки не називали його ЗМІ. "Братва Донбасу поріднилася з Монако", – єхидно коментував "ТаблоІD" весілля доньки Іванющенка із французом. Але не міг не зауважити, що на "неймовірно нудний" сімейний захід скромного "111-го номера Партії регіонів" прийшли Янукович, Рінат Ахметов, Борис Колесников та інші "зірки естради й української політики".

"Значит, ты – король Москвы. Если же нет, то че ты понтуешься?" – співав Тіматі на цьому весіллі.

Іванющенко родом зовсім не з Москви, а зі знакового для України міста Єнакієве Донецької області. Майбутній нардеп розпочинав кар'єру в 1980-х роках на місцевому коксохімічному заводі, а в 1990–2000-х (офіційно) керував маловідомими фірмами. У грудні 2012 року він заявляв, говорячи про Єнакієве: "Там усе тримається на мені: Палаци спорту, лікарні". Того самого року він став "почесним громадянином" міста за "вагомий внесок у духовний і літературний розвиток міста Єнакієве, активну громадську діяльність".

Ходила й версія, що родом бізнесмен і політик із Бердянська, але, хай там як, популярним він був далеко не лише в рідному місті. "Юру Єнакіївського добре знає весь Донбас", – писав 2009-го той самий "ТаблоID". В інтернеті можна знайти безліч публікацій про єнакіївську братву 90-х років, де Іванющенко відігравав значну роль. Його також часто згадували у статтях про вбивство колишнього президента "Шахтаря" Ахата Брагіна.

Утім, ексзаступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль стверджував, що "не чув про кримінального авторитета Юру Єнакіївського" і, найімовірніше, його вплив пов'язаний "із якоюсь юнацькою дружбою між Януковичем і ним", оскільки "вони ніби разом виросли".

2007 року Іванющенко пройшов до Верховної Ради VI скликання під №111 у списку Партії регіонів. 2012 року він посів уже 24-те, завідомо прохідне місце у списку на виборах до Ради VII скликання. Соратники відкрито називали Іванющенка одним із головних спонсорів Партії регіонів. "Мамы разные важны, мамы разные нужны" – повинні бути різні люди у списках будь-якої партії", – пояснював тоді його присутність у партійних лавах регіонал Юрій Болдирєв.

Сам народний обранець дружбу з Януковичем заперечував, а на запитання, навіщо прийшов у Раду, відповідав у стилі Портоса: "Я прийшов, тому що прийшов".

Парламентську роботу Іванющенко практично повністю ігнорував, роками не відвідуючи сесійного залу. Через це він регулярно очолював антирейтинги громадської організації "Опора" як один із головних прогульників українського парламенту. У рідкісних коментарях пресі він намагався виправдати свою відсутність проблемами зі здоров'ям. Водночас ЗМІ зазначали, що на той час він уже у принципі рідко бував в Україні – жив у Монако, де його донька Яна знайшла собі нареченого. Водночас його картка регулярно "світилася" в системі "Рада".

"Збирач земель", тримач "криші" чи тіньовий "смотрящий"?

Офіційні доходи Іванющенка розкішного весілля його доньки ніяк не пояснювали. У вересні 2011 року журналісти, затримавши нардепа в Раді, поцікавилися його бізнес-активами. "А "7-й кілометр"?" – запитав хтось із представників ЗМІ. "Та хіба це бізнес?" – відповідав він тоді.

Знаменитий одеський промтоварний ринок "7-й кілометр" – один із найбільших торговельних об'єктів Європи – був одним із найпоказовіших активів, які перейшли під контроль Юри Єнакіївського. Наприкінці 2010 року підприємство примусово змінило власників.

Утім, за чутками, основний капітал Юрія Іванющенка та його бізнес-партнера Івана Аврамова було зроблено в зовсім інших сферах економіки. Формально він із початку 1990-х володів кокосохімічним заводом у Єнакієвому й наприкінці 2012 року продав свою частку компанії СКМ Ріната Ахметова. Неформально вважали, що великі гроші були зароблені на видобуванні й торгівлі вугіллям. До того ж, ішлося не про великі шахти, а про нелегальні копанки Донбасу й послуги із транспортування вугілля, яке видобули на шахтах інших власників.

Сам Іванющенко у вересні 2011 року заявляв, що його бізнес – це маріупольський машинобудівний холдинг "Азовмаш", а також київський аеропорт "Жуляни", який станом на той момент розширювався, "і все". Водночас журнал "Фокус" 2012-го оцінив його статки в $756 млн.

Список підприємств, до яких мав стосунок Іванющенко, став відомим (і не факт, що повністю) лише після того, як його розкрив українському Forbes його бізнес-партнер Іван Аврамов. За його словами, у повній та частковій власності партнерів були десятки підприємств у газовій і вугільній галузях, будівництві, сільському господарстві, транспорті, банківській сфері, металургії. Серед них – група "Азовмаш", "Західінкомбанк", банк "ТК Кредит", частка в ТОВ "Промтоварний ринок", "Карпатистройінвест", "Южтехстрой" та інші.

Усі ці роки пан Іванющенко невідступно перебував за спиною Віктора Федоровича

У журналістських розслідуваннях тих років Іванющенко мав статус "смотрящего" за основними фінансовими потоками країни й "головного вирішувача питань". Він, імовірно, курирував низку секторів, починаючи від сільського господарства й закінчуючи митницею, і "виконував функцію щита, яким прикривався Янукович". Сам він пізніше доводив у судах, що слово "смотрящий" є жаргоном ув'язнених, а оскільки сам Іванющенко жодного разу не сидів у в'язниці, то й "смотрящим" він бути не може.

"Про "велич", впливовість і значущість постаті Іванющенка колеги-регіонали говорять напівпошепки. Часто порівнюють його "масштаб" з ахметовським... Він прокинувся "знаменитим" того ранку, коли його земляк Віктор Янукович став главою держави. Але насправді протягом усіх цих років пан Іванющенко невідступно перебував за спиною Віктора Федоровича", – писав "Лівий берег".

Згодом ім'я Іванющенка й назви наближених до нього фірм зникли зі списку засновників "Азовмаша", "Жулян" і багатьох інших компаній. "Лівий берег" припускав, що Іванющенко від самого початку був радше "збирачем земель" в інтересах "сім'ї" Януковича, ніж самостійною фігурою. А НВ озвучувало версію, згідно з якою інвестиції Іванющенка "насправді не були інвестиціями, а своєрідною страховкою або захистом бізнесменів від недружніх дій із боку конкурентів або тодішньої влади".

Утім, менш багатим і впливовим Іванющенко не став, хоч і посідав у відповідних рейтингах уже не друге, а 20-ті місця. Аж до Майдану.

Майдан, утеча й суди

Іванющенко брав участь в організації титушок, причетних до побиття, викрадень і вбивств активістів Майдану, заявляв 2014-го тодішній глава МВС Арсен Аваков. Однак у грудні – майже за рік після перемоги Майдану й утечі Януковича – Іванющенко зник із поля зору правоохоронців.

У січні 2015 року МВС оголосило його в розшук. Йому інкримінували вимагання частки в одеському ринку "7-й кілометр" і розкрадання десятків мільйонів доларів, які Україна отримала за Кіотським протоколом, через фіктивне утеплення шкіл компанією "Карпатибудінвест".

Однак адвокати Іванющенка скористалися затягуванням розслідування й домоглися того, що 2016 року суд скасував розшук Іванющенка. 2017 року Верховний суд України закрив усі кримінальні провадження проти екснардепа. Після цього їх скеровували на новий розгляд – і знову закривали.

2017-го Іванющенка також прибрали із санкційних списків ЄС. А Інтерпол кілька разів знімав його з міжнародного розшуку на підставі рішень українських судів.

Єдиного відчутного удару по ексдепутату завдала Латвія: місцевий суд 2020 року конфіскував $30 млн із рахунків Іванющенка на користь латвійського бюджету. Ці кошти дісталися б Україні, якби українські суди вчасно ухвалили рішення про конфіскацію. У травні 2022 року "Радіо Свобода" повідомило, що Швейцарія також розпочала процес конфіскації активів Іванющенка на суму понад 100 млн франків (приблизно $110 млн).

Життя на Лазурному березі й "Версаль" у Конча-Заспі

Утікши від українських судів, Інтерполу й санкцій, Юрій Іванющенко вільно проживає в Монако, виявила 2023 року "Українська правда".

За інформацією видання, Іванющенко оселився в комплексі Palazzo Leonardo з яхт-клубом, басейном, консьєрж-сервісом, охороною й вертолітними майданчиками поблизу. Він їздить на Rolls-Royce, а також періодично курсує між Москвою, Дубаєм і Монако.

А його син, Арсен Іванющенко, 2022 року купив апартаменти в елітному комплексі в центрі Дубая – поруч із вежею Burj Khalifa й найбільшим торговельним центром міста Dubai Mall, з'ясувало "Слідство.Інфо". Протягом 2024 року він також орендував віллу в Дубаї.

"Схоже, навіть через дев'ять років після втечі Іванющенка ані він, ані його родина не мають проблем із грошима", – констатували журналісти.

Водночас в Україні в Іванющенка залишився величезний недобудований маєток у Конча-Заспі, який журналісти охрестили "Версалем". Комплекс розкинувся на території приблизно 35 га, у нього входять, окрім центрального житлового палацу, кіноконцертний зал, лазневий комплекс, картинна галерея, штучні озера, сад і причал.

Здавалося б, цей актив регіонал-утікач може вважати втраченим, але ні. Поки прокуратура намагалася оскаржити виділення заповідної землі під "Версалем" і накласти арешт на майно, значну частину палацового комплексу разом із земельними ділянками було переписано на футбольного функціонера з Монако й фірму із Сейшельських островів. Спроби повернути землю в державну власність роками загрузають у судових процесах, а роботи на території тривали й після початку слідства.

Нова справа й заочні арешти. Чи буде екстрадиція?

2025-го НАБУ і САП відкрили проти Іванющенка нове провадження. Його підозрюють у масштабній махінації з виведення й легалізації 18 га вартістю понад 160 млн грн, – до того ж, здійсненій уже 2021 року. Ідеться про землі оптового ринку "Столичний" на околиці Києва.

НАБУ оголосило Іванющенка в розшук і просить СБУ й президента ввести проти нього санкції – під час розслідування детективи виявили, що в екснардепа є російський паспорт і компанії на окупованих територіях і в РФ.

Після цього суд уже двічі заочно заарештовував Юрія Іванющенка. Перший арешт скасувала апеляція, але 16 червня 2026 року Апеляційна палата ВАКС знову ухвалила рішення про арешт. Припускають, що це дасть змогу розпочати процедуру його екстрадиції.

Чи будуть НАБУ і САП ефективнішими за відомства, які до них намагалися повернути Іванющенка на батьківщину? Досі Юрі Єнакіївському успішно вдавалося, використовуючи численні проблеми українського слідства й судів, зберегти капітали, легалізуватися в Європі, уникнути екстрадиції – і, на відміну від менш щасливих утікачів, і далі вести справи в Україні.