Денисенко с мечом в руках прочла стихи классика украинской литературы 

"Три года вторжения… Нет таких слов, чтобы описать все, что чувствуется из-за этого…" – отметила актриса. Она предстала с мечом в образе женщины-воительницы.

Денисенко прочла стихотворение украинского поэта Василия Симоненко.

"Хочется, чтобы все услышали то, что написали нам сквозь века, потому что в поэзии заложено очень много месседжей", – добавила она.

Земля кричить. Шинкують кров'ю війни,І падають занози від ярма,І лиш годинник холодно й спокійноРахує дні, розтрачені дарма.

І вся планета ніби очманіла,Людина в землю заривалася, мов кріт,А над землею бомби стугоніли,І падали тіла на рваний дріт.

Це все було... О, не забудьте, люди,Своїх братів, що нині неживі,Що руйнували світ тиранства і облудиІ нищили в'язниці вікові.

О, не забудьте тих, що рвались крізь багнети,В степах поклали голови свої,Щоб більше нашу голубу планетуНе шарпали розбійницькі бої,

Щоб не здригався всесвіт малярійноІ небо не стогнало від заграв,Щоб нам годинник радісно й спокійноВіки ясної дружби рахував!