Ситуацію в Казахстані можна було врегулювати без звернення президента Касим-Жомарта Токаєва до Організації Договору колективної безпеки (ОДКБ). Таку думку прем'єр-міністр Казахстану в 1994–1997 роках Акежан Кажегельдін висловив "Настоящему времени" в інтерв'ю, опублікованому 6 січня.
"Я, звісно, не думав, що Токаєв звернеться до колег в ОДКБ, щоб йому надали миротворчу допомогу. Я навіть вважаю, що, можливо, це надмірне звернення по допомогу. Можна було звернутися до свого народу, в Алмати можна було зробити те саме, що зробили в Бішкеку громадяни під час останніх протестів, – створити дружини й організувати охорону об'єктів торгівлі та побуту самотужки", – сказав він.
За словами експрем'єра, тепер важливо "вчасно відправити цих "миротворців" додому".
"Бо перебування іноземних військових на казахській землі в дуже небезпечній ситуації матиме наслідки. Якщо раптом ці "миротворці" почнуть розганяти мирні мітинги, а таких мітингів усе-таки більшість (тільки Алмати вирізнився безладом та хаосом), це буде дуже близько до серйозніших сутичок", – пояснив Кажегельдін.
Він вважає, що Казахстан може стати "центром міждержавних конфліктів".
"Я дуже сподіваюся, що Токаєв розуміє цю ситуацію, найближчим часом він подякує своїм колегам за надану допомогу і попросить повернути "миротворців" у свої казарми. [...] Не можна було запрошувати миротворчі сили, бо сьогодні це схоже не на миротворчість – сьогодні це схоже на міжнародну поліцейську операцію", – наголосив Кажегельдін.
Контекст
- Увечері 5 січня Токаєв заявив про "терористичну загрозу" в Казахстані й попросив про допомогу у країн ОДКБ, куди, окрім Казахстану, входять Вірменія, Білорусь, Киргизстан, Росія та Таджикистан.
- Того самого дня на засіданні ради колективної безпеки ОДКБ ухвалили рішення скерувати до Казахстану миротворчі сили. Вони вже "розпочали виконання завдань" у цій країні. Загалом від ОДКБ до Казахстану скерують 2,5 тис. військових із країн – членів організації, заявив її генсек Станіслав Зась.
- Мітинги в Казахстані почалися 2 січня, коли сотні жителів Жанаозена, нафтового міста в Мангістауській області, вийшли до будівлі акімату із протестом проти підвищення цін на автомобільний газ. Надалі протести почалися і в інших містах, зокрема Уральську, Атирау, Актобе, Алмати, Нур-Султані. Станом на 4 січня загальна чисельність протестувальників сягнула приблизно 10 тис. осіб.
- 4 січня протести переросли в заворушення та сутички мітингувальників із правоохоронцями. В Алмати силовики почали застосовувати світлошумові гранати.
- 5 січня Токаєв відправив уряд у відставку. Також він доручив антимонопольному органу ввести на 180 днів державне регулювання цін на скраплений газ, бензин і дизель та усунув колишнього президента Нурсултана Назарбаєва з посади голови Ради безпеки Казахстану.
- Незважаючи на це, протести у країні тривають. В Алмати протестувальники увірвалися в мерію, після чого там спалахнула пожежа. Повідомляли також про захоплення аеропорту в місті. Згодом влада оголосила про його звільнення від протестувальників.
- 5 січня на всій території Казахстану ввели режим надзвичайного стану. У країні на тлі акцій протесту вимикали інтернет.
- Увечері 6 січня казахстанські силовики заявили, що звільнили центр Алмати від протестувальників, ЗМІ повідомляли, що по людях, які стояли на площі, відкрили вогонь, були вбиті й поранені. 7 січня державний телеканал "Хабар 24" із посиланням на МВС Казахстану повідомив, що внаслідок спецоперацій силовиків 6–7 січня було вбито 26 мітингувальників, ще 18 дістали поранення.
- У міністерстві внутрішніх справ Казахстану 6 січня заявили, що під час протестів було вбито 18 силовиків, також постраждали 748 співробітників органів внутрішніх справ та військовослужбовців Нацгвардії.
- Токаєв 7 січня заявив, що дозволив силовикам без попередження стріляти на ураження по протестувальниках.